Фото з Вікіпедії
«З глибоким сумом повідомляємо, що 9 квітня на 85 році життя відійшов у вічність письменник, журналіст, публіцист Арсен Онуфрійович Паламар», — таку звістку оприлюднили на сторінці Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України у соцмережах.
Неможливо описати творчий доробок, життєвий шлях та накопичену мудрість письменника в кількох рядках, як і неможливо не висловити слова співчуття та жалю втрати щирого патріота, сина України.
Народився Арсен Онуфрійович 18 червня 1936 року в Копичинцях на Тернопіллі. Закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету (1959, нині національний університет). Працював учителем, заступником директора школи, кореспондентом тернопільських обласних газет «Ровесник», «Вільне життя», «Свобода». Був літературним редактором газети «Тернопіль вечірній» Тернопільської міської ради, керівником прес-служби Тернопільської обласної державної адміністрації.
Арсен Паламар належав до небагатьох письменників, які зберегли у собі відчуття справедливості, і саме воно ніби диктувало абзаци його творів. Його аналітика і відверта критика відкриває очі на все, що відбувається в країні, бо некритичний патріотизм також може бути шкідливим. Стиль Арсена Паламаря — гіркі роздуми з потужним інтелектуальним посилом, песимістичність, вкрита тонкою іронією, що й створює атмосферу щирої і відвертої розмови.
Книга «Чи ми, українці, одної крові?: роздуми над недолею» видана 2009 року, але й дотепер назва і зміст як ніколи актуальні. Кого звинувачувати в огульному цинізмі, ворожнечі і жадібності? Еліту чи себе самих? Адже за економічними кризами слідує моральне та духовне провалля, саме про це так відверто в своїй книзі говорить автор.
Ось повний перелік творів Арсена Паламаря:
- «Етика — молодим» (Київ, 1985),
- «Мудрость общения» (Москва, 1990),
- «Життя наше дурне» (Тернопіль, 1996),
- «Третя руїна» (Львів, 1998, 1999),
- «Деградація» (Київ, 2004),
- «Чи ми, українці, одної крові?: роздуми над недолею» (Київ, 2009).
Колектив ТЧК висловлює глибокі співчуття родині та близьким померлого.
Тата Волошина
При написанні матеріалу використані дані з Вікіпедії.
Залишити коментар