Весна…  Про чарівну пору року можна розповідати багато, але найкраще це зробити мовою поезії, яка спроможна подарувати відчуття гармонії та прищепити увагу до краси навколо. До вашої уваги добірка віршів про цьогорічну весну “всмамітнену-незвичну” й  “довершену.., кодовану у зАв’язі плодів” від поетів і поеток Тернопільщини. 

***
Відлітає цвіт
Ген у вирій літ.
Мріє під вікном
Яблуня крилом…
На гілках бажань
Яблука біжать.

Володимир Кравчук

***

ДИВНА ВЕСНА
Моя весна якась занадто дивна —
Всамітнено-незвична і сумна…
То, наче дощ, плаксиво-імпульсивна,
То від проміння лиш за мить хмільна…
Моя весна десь вірус підхопила,
Їй прописали строгий карантин,
Зв’язали ноги, обрубали крила
Й заперли без пояснення причин…
А їй нестерпно хочеться літати,
За буйним вітром гнати стрімголов,
Мов яблуні духмяний цвіт лапатий,
Кружляти в білім танці знову й знов…
Моя весна зористими ночами
Із місяцем тихенько гомонить
І марить снами, довго марить снами,
Торкаючись крізь темінь верховіть
Старих дерев, що нахапались віку,
Шапки зносили за півсотні літ…
Моя весна щось нині зовсім дика,
Усіх жене подалі від воріт…
Сміється, плаче, то сміється знову,
Хоча і дивна — та яка краса!
Минеться все… У сяйві світанковім
Моя весна, мов птаха, — в небеса…

Оксана Воркун – Цепенда

***

МЕРЕЖИВО СУЦВІТЬ
Як жаль, що ця розквітла сіть мережив,
дбайливо зв’язана для гордих крон,
розкинута так щедро, без обмежень,
не завіта до нас в досвітній сон!

Це біле покривало би зуміло
угамувать безсоння, – сум би щез.
Наскільки рахувать суцвіття білі
приємніше, ніж завитки овець…

В універсальній барві однотонній –
усе багатство світлових скарбів.
Заховане в аскезі монохрому
різномаїття спектру кольорів.

Призначення квітучої спільноти –
зір милувати у сіянні днів.
Яка довершена краса природи,
кодована у зАв’язі плодів!

Анастасія Триш

***

Пеленає весна землю
У зелені шати.
Вибігаю у садочок
Ранесенько з хати.
Так красиво у садочку,
Що немає слів.
Стоїть запах ароматний,
Це бузок зацвів.
На зеленому килимку
Жовті й білі квіти,
Як же серцю не тішитись,
Як же не радіти?
Уже яблуня й черешня
Білим цвітом вкрились.
Перші бджілки — трудівниці
За медом злетілись.
Заглядає тепле сонце
У кожен куточок,
Вставай швидше й приходи
До мене в садочок.
Порадієм весні разом,
Серденько моє,
Бо лиш тому Господь дає,
Хто рано встає!

Василь Глемба

***

Спадає тихо теплий вечір…
І обійма вітрець за плечі,
Колише віти…і думки…
А завтра – яблуня розквітне!
Розбудить сонечко привітне
Тендітні ніжні пелюстки.

І сад квітково запалає,
І щастя спалахне безкрає,
Квітучих мрій прийшла пора!
П’янке рожевопінне диво
Розбудить почуття сміливі:
Любові, люди, вам й добра!

Ірина Скасків

 

Світлина Оксани Воркун-Цепенди