У третій четвер травня в Україні відзначають досить молоде свято – День вишиванки. Свято з’явилося у Чернівцях і з 2010 року зажило всенародної любові та популярності. Наші предки залишили нам у спадок величезний скарб. І ми зобов’язані не тільки не втратити цей скарб, а й примножити його та передати у спадок нашим нащадкам. Народна вишивка – це труд і талант багатьох поколінь. Цей вид мистецтва виник дуже давно – корені його сягають у глибину віків.

Згадки про вишитий одяг є у багатьох письмових джерелах, насамперед у «Слові о полку Ігоревім», в Іпатіївському літописі та інших пам’ятках. Київські князі всіляко підтримували традиції вишиваного одягу. Тому й не дивно, що на той час, вишивка вважалася однією з найбільш шанованих професій. Першу школу вишивки в Київській Русі створено в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У школі дівчата опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом. І навіть, маючи широкий  вплив з боку інших народів на культуру стародавньої Русі,  вишивка залишилася практично недоторканою, зберігаючи традиції та свою унікальність.

Першим модником, котрий поєднав вишиванку з буденним одягом став Іван Франко, котрий носив її під піджак і з сучасним вбранням. Саме у такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

Одним з найоригінальніших видів вишиванок вважають борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Розповідають, що колись турки і татари знищили практично всіх місцевих чоловіків, тому жінки впродовж кількох поколінь вдягали саме такі сорочки.

Ось деякі альбоми та посібники про українську вишивку.

Знаки: 155 стародавніх українських вишивок : альбом / упоряд. Т. Островська ; [пер. англ. мовою К. Дуліби]. – Київ : Соняшник, 1992. – 72 с. : іл. – Укр. та англ. мовами.

 

Фото: besplatka.ua

Альбом уклали діти й дорослі, котрі на все життя закохалися в народне мистецтво вишивки. Діти-гуртківці перезнімаючи узори зі старих речей, часом зовсім благеньких, і переносячи їх на свої сорочки, фартушки, рушники, поділилися цим багатством з усіма, хто цікавиться народним мистецтвом, зокрема вишивкою. Своєрідність підбору та чергування візерунків укладені так, аби побачити спорідненість символіки цілої України, єдність світосприйняття, що втілилася у магічних узорах-оберегах. Видання стане у пригоді не лише вишивальницям, а й вчителям народознавства й усім тим, хто цікавиться прадавньою культурою рідного народу.

 

Українська вишивка : альбом / авт. тексту та упоряд. Т. Кара-Васильєва. – Київ : Мистецтво, 1993. – 264 с. : іл.

Фото: massovoodessa.blogspot.com

У багато ілюстрованому виданні, побудованому на матеріалах музейних колекцій України, вперше так повно і широко висвітлено історію розвитку української вишивки.

В альбомі показано також роль і місце вишивки в оформленні народного одягу та житла.

У виданні є все, що необхідно для того, аби самостійно пошити та власними руками вишити красиву українську одежу.

Книга стане справжнім подарунком для усіх, хто закоханий в українську вишивку. Розрахована як на спеціалістів, так і на широке коло любителів та поціновувачів народного мистецтва.

 

Чумарна М. І. Код української вишивки. – Львів : Апріорі, 2008.

Фото: massovoodessa.blogspot.com

Відчути живий подих космічної таємниці, закодованої у давній культурі наших предків, усвідомити необхідність заново увійти в живі джерела енергетичного омолодження нашого сучасного життя, доторкнувшись до великого Знання – така мета автора цієї унікальної розвідки. Адресована всім, хто любить Україну і красу її рукотворних шедеврів.