Як взагалі складається у Вас з читанням? Чи читає наша чемпіонка? Багато, мало?

Колись читалося більше, зараз читається менше, тому що більше часу маю увечері, але штучне освітлення не дуже мені підходить. От навіть сьогодні йду в оптику, щоб перевірити зір, хоча окуляри ще не ношу (сміється). Але читаю, так, читаю багато. Читаю більше літератури професійної, розвиваючої, мотивуючої, ніж художньої. Література з тайм-менеджменту, по роботі над собою, все те, чим корисно буде поділитися з іншими, те, що допоможе іншим. Більше хочеться віддавати. Для себе особисто більше читаю стару древню класику, наприклад перечитувати Чехова, Тургенєва, вірші Єсеніна, Пушкіна, Брюсова. Читаю Шекспіра в перекладі Маршака, читаю напам’ять, намагаюсь повторювати. З української класики – Франка, оскільки у мене  «Руханка» (соціальний проєкт Лілії Проць спрямований на покращення здоров’я тернополян за допомогою рухової активності – прим. авт.), а його сини були одними з перших українських фахівців з руханки та змагу, тому мені це близько.

Хочу зауважити, що те, що читали ми у школі, пройшло трохи повз нас, адже ми не були до цього готові, і тому зараз більшість творів які я читаю, сприймаються зовсім по-іншому, і по-іншому розуміються. Тому є трохи повернення у шкільну літературу, готуюся перечитати Достоєвського «Злочин і кара», адже у школі я розуміла більше сюжет, а тепер розумію, що час завжди однаковий, оскільки і в наш час люди набувають характеристик «плюшкіних» та інших описаних героїв. Тому якось так. Читається мені багато і ще більше купується, адже мінімум один раз на місяць я купую нову книгу. Бібліотека домашня розширюється, як професійна, так і художня її частини.

Як доглядаєте за домашньою бібліотекою?

Вже давно її не доглядала. Якраз зараз плануємо її перебрати, щоб віддати частину книг на благодійність. Адже певні книги, які особисто для мене втратили актуальність, можуть стати в нагоді іншим. Кожна книга є вмістилищем певної інформації, яка може бути корисною для когось. Буває, віддаю свої книги у бібліотеки для молоді, адже дитячої літератури практично не маю, хоча пару книжок з казками все таки є, адже, як то кажуть, в кожній казці є доля правди (сміється).

Ліля, знаю, що Ви перехворіли на COVID. Як почуваєтеся зараз? Багато тернополян кажуть, що на карантині мали можливість читати більше, чи вдалось це Вам?

Захворіла я після поїздки до Стамбулу. 18 днів це все тривало. І тоді не те що не читалося, тоді навіть не думалося. Повна апатія, безсилість, не хотілося приймати душ, чистити зуби, спала вдень і вночі… Думки не складалися, дописів у соцмережах фактично не робила, саме тому підписники і друзі зрозуміли, що зі мною щось не так. І я так собі думала, а що робити людям, які мають температуру чи потребують під’єднання до ШВЛ?

Тим не менше, Ліля, Ви є одним з мотиваторів для своїх підписників у соцмережах. Ваші слова цитують ). Оця мудрість, вона народжується більше з життєвого досвіду, чи з літератури все-таки?

Книжки – це однозначно. З фільмів також, ну і з життя, звичайно. Намагаюсь не писати банальщини, як то часом буває у новомодних блогерів.

Підтверджую, Ваші дописи зовсім не банальні, але зазначу, що часто пишете про смерть. Чому?

Я перетнула певний віковий рубіж, коли вже менше «до», коли вже ближче «туди».

Але Ви про смерть говорите вільно, говорите багато. Для багатьох такі розмови – табу.

Я не атеїстка, але і не фанатично релігійна. Вважаю, що скільки кому Бог дав, стільки і буде, говориш ти про це чи ні. Смерть – це природньо. Людина починає старіти від моменту свого народження. І чиясь смерть спричиняє більші страждання близьким, адже вони залишаються тут. Іноді їх залишають з незакритими кредитами, незакінченими справами, несказаними словами, без прощення… Це моє інтерв’ю може бути останнім, а тому хочеться щось залишити іншим.

Ліля, спілкуючись із Вами розумію, що Ви є смілива жінка. З іншої сторони знаю, що кожна людина чогось боїться. Чого боїтеся Ви?

Боюся болю. Фізичного болю від зброї. Не мала такого досвіду, але боюся.

Яка книга справила на Вас найбільше враження, мала найбільший вплив у період дорослішання, становлення?

Каверін «Два капітани». Однозначно.

Про що для Вас ця книга?

Два друга. Одна любов. І як до неї йти правильними шляхами. Там якраз про поставлену ціль і її досягнення, навіть через роки. Це все дуже моє. Адже іноді ми більше приділяємо уваги самій цілі, ніж шляху її досягнення. Адже не менше самої перемоги важливий шлях, яким її було досягнуто. Коли ти стаєш чемпіоном, всі такі «Вау!», але ніхто не задумується, який шлях довелося подолати.

Що б Ви порадили прочитати нашим підписникам? Які літературні рекомендації від Лілії Проць.

Фото: Видавництво Свічадо

Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі». Ця книга є моєю настільною. Часто розповідаю свої улюблені історії звідти. Однією з них є притча про щастя. Один подорожуючий йшов повз кладовище і побачив, що на хрестах було вказано дуже короткі проміжки життя померлих: один рік, 5, 7… Він запитав у зустрічного мешканця того села, чому ж так? Справа в тому, відповів йому селянин, що ще у дитячому віці кожному мешканцеві чіпляють на шию книжечку, в яку впродовж життя вписуються періоди, коли він був щасливий. 30 хвилин, годину, день, тиждень і так далі. По смерті людини підбивається весь «щасливий час» і саме цей термін вказують на могилі, адже повноцінно живе людина лише тоді, коли щаслива.

Фото: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»

Всі говорять про порядок в житті, в думках, у вчинках і всьому решта. А він починається з деталей, з буденних справ. Тому Марі Кондо «Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди». Ця простенька книга для мене змінила багато чого. Навчила структурувати, дала зрозуміти наскільки мало людям потрібно для повноцінного життя. Адже чим більше ми споживаємо, тим більше природніх ресурсів використовується. Не захаращувати свій простір, це стосується навіть фотографій, які не несуть для нас емоційного навантаження. Зараз наша квартира нагадує мало не китайський стиль, адже ми позбулися дуже великої кількості дійсно зайвих речей. А те, що залишилося дуже компактно і зручно розкладено. Рекомендую всім навести лад у своєму житті, і почати можна зі свого помешкання.

Фото: Видавництво КМ-Букс

Бестселер Вільям Г. Макрейвена «Застеляйте ліжко». Ця книга реально крута. Адже взявши за звичку дії, які дисциплінують, досягти успіху стає значно легше і в житті, і в спорті, і в інших справах. А ще там про дружбу, про честь, про гідність. Ось такого плану раджу читати книги. Адже поети чи класики для натхнення – це супер. А ось щось, щоб прокачати свої skills, це дійсно для життя.

Кому Ви б радили обов’язково прочитати цю книгу?

Абсолютно всім раджу. Вже з 10-и років її можна і потрібно читати. Батьки, родичі, звичайно, мають допомогти дітям пізнати цю книжку. Це може бути чудовим приводом для сімейного читання. Незабаром вже почнуться мої дитячі табори, і в нашому таборі є година читання, і обов’язково будуть колективні читання. Під час них діти діляться своїми враженнями від прочитаних книг. Макрейвен у книзі наводить 10 своїх правил, ось ми їх протягом 10-ти днів і будемо впроваджувати.

Що читають сьогоднішні діти?

Переважно літературу, яку задають у школі для читання влітку. Гаррі Поттера читають. Є діти які дійсно дуже багато читають, за 10 днів табору встигають прочитати 2-3 книги, але таких мало.

Працюючи з дітьми, як Ви вважаєте, достатньо читають наші діти, чи варто все ж було б більше?

Тут постає питання «для чого?». Тому що, якщо ти сам не знайдеш відповідь на це запитання і не допоможеш знайти його дитині, успіху у цій справі не буде. Адже є комп’ютер, телевізор, гаджети, Ґуґл, аудіо… Для чого їм читати саме книжки? Як переконати дитину не переконуючи її? Заохочувати потрібно так, щоб не відбити у дітей бажання читати взагалі. Вони повинні розуміти, що їм дасть саме читання. Ось в цьому напрямку повинна вестись робота. Бо взяти просто прочитати книжку щоб переказати – це ні про що. Мені в цьому плані подобається есе. Адже, щоб дати свою оцінку прочитаному, висловити враження від книги – її потрібно прочитати. Причому ключовим оцінюванням має підлягати саме виразна частина, політ думки дитини а не стільки граматичні помилки.

Ліля, в цьому році Ви стали спортивною менеджеркою біатлоністки, чемпіонки світу, Олімпійської чемпіонки з біатлону Олени Підгрушної. Спортсменка зазначає, що саме Ви стали рушійною силою процесу написання нею книги. Розкажіть будь ласка детальніше про цей проєкт.

Так, ми анонсували в інтернеті, що пишемо книгу. Проаналізувавши книжковий ринок спортивної літератури, я вияснила, що є дуже мало книжок авторства самих спортсменів. Переважно пишуть про них. А тому інтерес до такої літератури колосальний. Деякі ЗМІ зазначали, що сторінка Підгрушної стала енциклопедією біатлону. Тому з’явилась ідея зібрати всі дописи докупки, органічно доповнити їх фотографіями, родзинками і секретами з особистого життя і спортивної кар’єри чемпіонки. Також плануємо перекласти книгу на англійську. Залучили до проєкту Ганну Осадко (українська письменниця, художниця, ілюстратор книг, член НСПУ, кандидат філологічних наук України, тернополянка – прим. авт.), і на наступний рік сподіваємося презентувати саму книгу про тонкощі біатлону, оскільки вже маємо велику кількість бажаючих отримати її, люди вже підписуються на попередній продаж. Є людина, яка пропонує послуги редактора, а тому залишається знайти тільки видавництво, яке б надрукувало книгу.

Для кого буде ця книга?

Ця книга для людей в спорті, в біатлоні, для фанів Олени Підгрушної. Для людей, яким цікавий шлях до успіху.

Ліля, кілька слів підписникам Тернопільського читального клубу, будь ласка.

Я завжди дітям раджу добре відноситися до людей, особливо до тих, хто тебе оточує. Раджу це і дорослим. Оскільки ніхто не знає, що буде через певний період часу і хто з ваших друзів чи однокласників стане лікарем і врятує ваше життя або життя вашої дитини, а хто з ваших однокласників стане бізнесменом і дасть гроші на те лікування. І ми б напевне були не людьми, якби не дбали один про одного. Маємо бути один для одного, адже все в житті ходить по колу. Про добре майбутнє потрібно дбати. Ну і, звичайно, читати побільше )

 

Розмову провела Анюта Лазорко для ТЧК