Емблема всеукраїнського фестивалю лемківської культури “Дзвони Лемківщини”. Автор – Володимир Ропецький

Віддзвенів ХХІІ Міжнародний фестиваль “Дзвони Лемківщини” в урочищі “Бичова” на Монастирищині. Свято культури відвідали лемки з різних куточків України та закордону.

Лемки – західна етнографічна гілка українського народу, яка проживала на обох схилах Карпат. У 1944-1946 роках на підставі угоди між урядами УРСР та Польщі відбулася депортація українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі.

Загалом депортували майже 500 тис. лемків і розсіяли по всіх областях України. На Тернопільщині оселилося понад 41 тис. родин.

Тому не дивно, що література Тернопільщини багата виданнями, присвяченими лемкам, їхній історії, культурі та фольклору.

 

Одразу кілька книг авторства Ігоря Дуди, українського мистецтвознавця, краєзнавця, педагога, редактора, діяча культури вийшло друком у тернопільському видавництві «Астон»: «Лемківський словник»,  в якому зібрані мовні особливості жителів галицької Західної і Східної Лемківщини, а також південної частини – словацької Пряшівщини та українського Закарпаття. Подані в словнику найбільш характерні особливості формотворення слів покликанні вдосконалити лемківський фонетичний правопис. Словник вміщує 10 760 статей і близько 26 000 найбільш уживаних і рідкісних слів лемківського діалекту української мови; «Лемківський гумор» – у цій збірці вміщено 2 560 жартів-анекдотів – лемківських і не зовсім лемківських, але тлумачених лемківською говіркою; «Спомнеш моє слово» – збірка, в якій подано 2000 лемківських приказок-приповідок. Колоритні лемківські приказки відтворюють моральні засади, побут, звичаї, обряди і традиції населення Північної Лемківщини.

«Мовосвіт лемківської пісні» авторства Стефанії Панцьо, Людмили Вакарюк та Наталії Лісняк видавництва «Джура». У монографічному дослідженні висвітлено мовно-стилістичні особливості лемківського народнопісенного слова як одиниці художньо-естетичної системи з усіма її ознаками. У сфері мовообразів – людина, всесвіт, явища природи, тварини, рослини, географічні об’єкти, абстрактні поняття, артефакти – усе, що уможливлює розкриття змістових та настроєвих відтінків поетичного слова співанок.

У тому ж видавництві «Джура» вийшло друком видання Стефанії Панцьо «Матеріали до словника лемківських говірок», яке вмістило понад 800 реєстрових слів.

«Фразеологічний словник лемківських говірок» від авторок Галини Ступінської та Ярини Битківської. У  словнику  представлено  зібрання  фразеології  одного  з  архаїчних говорів  карпатської  групи  південно-західного  наріччя.  Обсяг  словника  – 2600    фразеологічних  одиниць  лемківських  говірок,  значення  яких    розтлумачено  та  частково  проілюстровано  і  300  найбільш  уживаних  лемківських прислів’їв,  приказок,  каламбурів.  Книга побачила світ у видавництві «НК-Богдан».

Ще одна книга Ігоря Дуди вийшла у видавництві «НК-Богдан» – «Тернопіль. 1540—1944. Історико-краєзнавча хроніка». Весь інформаційний матеріал, почерпнутий із польських та українських, частково радянських і німецьких джерел, подано у вигляді історико-краєзнавчої хроніки. Перша частина доробку налічує дванадцять часових розділів та охоплює період від 1540 до 1944 року. Аналіз подій та коментарі до них зведені до мінімуму, однак вони відображають громадянську позицію автора. По-новому висвітлюються події Першої та Другої світових воєн.

Про трагічну долю лемків одного із сотень лемківських сіл, села Радоцини, розповідається у книзі Миколи Барни «Радоцина в моєму серці» видавництва «Підручники і посібники». Примусове виселення мешканців села Радоцини відбулось 18 червня 1945 року у Кіровоградську область УРСР. В книзі наведено метричні дані мешканців та інформацію про заробітчанську еміграцію в Америку та Канаду. Також приділено увагу лемкам вихідцям з інших сіл Горлицьких Бескидів на теренах України.

Лемківські гумористичні оповідки «Вундер-Кінд од Сянока» авторства Миколая Фучило побачили світ у видавництві «Терно-граф» у 2014 році. Автор видання по-синівськи, з любов’ю змальовує красу та велич унікального лемківського краю, самобутність його культури, мови, побуту, звичаїв, а також пропонує читачеві неповторні гумористичні оповідки його краян.

Теми переселення торкається у книзі спогадів про свого батька Андрія Горбаля, церковного дяка у Волівці, засновника кооперативи і читальні «Просвіта», Микола Горбаль, чия родина у 1945 році примусово була виселена з Польської республіки на Харківщину, пізніше переїхала до Заліщицького району Тернопільської області. Книга має назву «Перстень, знайдений у рибі». Микола Андрійович Горбаль у 1963 році закінчив музичний відділ Чортківського педагогічного училища. З 1963 року працював учителем музики в Борщеві, керував створеними ним же дитячим ансамблем «Сонце» і молодіжним учительським ансамблем «Подоляночка». Від 1970 року — викладач естетики у Борщівському технікумі механізації сільського господарства, був диригентом чоловічого хору технікуму.  У 1992—1993 роках очолював редакцію інформаційних програм студії «Укртелефільм». Був тричі заарештований за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди та ув’язнений. Реабілітований у 1991 році.

Безперечно, наш перелік далеко не повний, а тому пропонуємо тут у коментарях надсилати відому вам інформацію стосовно літератури про тернопільських лемків і від тернопільських лемків, і ми обов’язково додамо її до цього матеріалу.

Використано матеріали з сайту http://www.lemko.org