Віктор, твоя нова книга має назву «Тенета 2.0». Чи має вона відношення до перших «Тенет»?

Частково. Скажемо так: «Тенета 2.0» – це плід кохання «Тенет» і «Копії». Там зустрічається головна героїня «Тенет» Рая і головний герой «Копії» Гліб. А вже тут вони боряться з величезною мережею злочинності. Якщо «Тенета» перші були пов’язані з самогубствами через соціальні мережі, то тут трохи інша мережа – торгівля людьми, а точніше новонародженими. Мається на увазі соціальний прецедент, коли майбутні матері, знаходячись на останньому триместрі вагітності, відписують свою ще ненароджену дитину на продаж. Таким жінкам підпільні організації забезпечують дородове утримання, харчування, догляд. Дитину забирають у них одразу після народження. Це досить велика мережа, адже вона має у своїй власності квартири, медичні приміщення та персонал. Ось саме про це і буде новий роман.

Фото зі сторінки Віктора Янкевича у facebook

Чи важко було досліджувати це питання? Адже дана тема не є легкою для роздумів. Висновки і факти не завжди легкі для сприйняття.

Після того, як я видихнув після перших «Тенет», написав бойовик «Копія», потім два легких детективи, на кшталт Агати Крісті, «Відплата» і «Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9», і взагалі переключився на любовний роман «Останній лист» – я просто відпочив. І вирішив, що наразі досить; я спробував себе в різних жанрах і відчув, що хочу повернутися до соціально важливих питань. Адже не все у нашому суспільстві гладко. Тому я вирішив, що буду писати пригодницьку прозу, такий собі соціально важливий детективний екшн, коли події відбуваються швидко, є і розслідування, і бійки, вбивства і погоні.

Ти зазначаєш, що хочеш переключитися більше на соціалку. Чому? Для чого це тобі?

Я пишу детективи. А в детектив можна «загорнути» будь-що, від кохання і так далі. Але якщо в класний детектив загорнути соціально важливу тему, то тоді це буде не просто детектив, а щось, що дасть зрозуміти, що насправді оці всі проблеми вони тут, дуже близько. Можливо навіть в сусідній квартирі зараз відбуваються досить жахливі речі. Хотів би звернути увагу на це. Одна з моїх головних героїнь, їй майже 18 років, вона сирота. Завагітніла, для себе зрозуміла, що помилилася… На неї вийшла організація, яка якраз шукає таких людей у скруті, без родинних зв’язків, адже саме така категорія населення є найвразливішою.

Отже використовуючи популярність детективу ти хочеш привернути увагу до певних соціальних тем, проблем?

Насправді я зацікавився, і коли почав досліджувати цю тему був шокований. Виявляється в Україні кояться речі, які я собі й уявити не міг.

Чи існує така ж проблема в інших країнах?

Звичайно. Там також є бідні люди, є самотні люди, є нечисті на руку, безсовісні люди. Є жінки, які не хочуть своїх дітей. Залишають їх в пологовому чи підкидають десь комусь на поріг. Торгівля людьми займає другу позицію у світі за прибутковістю, обігнавши навіть зброю.

Як ти вважаєш, для таких жінок, які не хочуть своїх дітей, який вихід є оптимальним: продати (можливо віддати) чи зробити аборт? Дати дитині можливість все-таки народитися, віддати її, забути і не знати, як складеться його/її доля? Чи перервати цей життєвий шлях ще в утробі?

Нууу… це дуже важке запитання. Я вважаю, що все повинно відбуватися в рамках закону і гуманності. Особисто я проти абортів. Мені здається, що перед тим, як лізти в ліжко (перепрошую за відвертість) і робити дитину, можна скористатись засобами контрацепції. Просто «увімкнути голову», адже якщо ти не хочеш дітей – не роби дітей. З іншого боку в світі є дуже багато хороших людей, які дуже хочуть але не можуть мати дітей. Я особисто знайомий з такими. Вони б з радістю виховували, доглядали, любили б дитину, можливо й не гірше за рідну матір. Але на мою думку, це все має бути закріплено на законодавчому рівні.

В Тернополі, та й у інших містах, є «Вікно життя». Як ти вважаєш – це варіант?

Так, звичайно. Адже дитина – це не цуценя чи котеня, щоб його продавати.

На твою думку, чому стаються випадки продажу дітей матерями? Чому це взагалі має місце? Тому, що у нас багато людей з низькою мораллю, чи можливо замало у нас громадських організацій, які б підтримували людей у скруті?

Я думаю, що дуже мало ведеться оцієї роз’яснювальної роботи, дуже мало є соціальних організацій, куди б жінки могли звернутися анонімно і могли б отримати психологічну, моральну, дружню підтримку. Що стосується таких організацій, то в моєму романі «Тенета 2.0» головна героїня якраз ходить до такої жіночої групи, керівницею якої є головна героїня з роману «Копія». Вона сама будучи вагітною, створила такий мамський клуб, де збираються жінки, обговорюють свої проблеми, діляться порадами. І наша юна вагітна героїня в певний час просто перестала відвідувати цю групу, на що й звернула увагу її керівниця. Але угоду з дияволом уже було підписано… Все, далі розповідати не буду, інакше це вже буде спойлер!

Ти любиш своїх персонажів, ти їх навіть береш із собою з роману в роман. Вони писані з когось? Чи є в реальному житті їхні прототипи?

Скоріш за все це мікс. Я взяв журналістку Раю з «Тенет», оскільки саме журналісти першими підняли тему доведення до самогубства через соцмережі. Гліб – це також мікс з такого собі ловеласа і бодібілдера. І я дуже люблю слухати відгуки щодо саме нього, тому що вони (відгуки) діаметрально протилежні (сміється).

Яких нових творів можна ще очікувати твоїм читачам?

Незабаром вийде мій новий детективний трилер, у якому я знову повернув своїх героїнь. Це Юлія Левицька, героїня роману «Відплата» та «Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9». Це буде дуже жорстокий трилер, 100% це буде 18+. Там буде багато крові, багато жахливої правди, буде замішана політика, і це знову буде щось соціально важливе. І цей роман називатиметься «Смерть у подарунок». Коли він вийде, я ще не знаю, адже зараз він ще на стадії вичитки.

Ти відносно швидко пишеш свої книги. А як швидко їх читають твої шанувальники? Що кажуть вони самі?

Були відгуки, що й за кілька годин читали мою книгу, 5-7 годин. Але от що дивно, більше відгуків у соцмережах мені пишуть в приватні повідомлення. Після виходу «Останнього листа» у мене одразу було близько 250 приватних повідомлень.

Можливо так дописувачі відчувають себе трохи ближче до автора? Окрім того тоді вони точно впевнені, що ти прочитаєш повідомлення.

Можливо й так, але насправді знайти мене в соцмережах дуже просто, навіть на моїх книжках є QR-коди, які ведуть безпосередньо на мою сторінку. І я запевняю, шановні читачі, що бачу абсолютно усі ваші дописи і дуже вдячний усім, хто пише відгуки безпосередньо до конкретної публікації, адже так іншим легше зорієнтуватися щодо конкретного мого твору.

Буває таке, що читачі діляться з тобою своїми літературними ідеями, радять тобі певні сюжетні лінії, хочуть, щоб ти використав це у своєму творі?

Звичайно таке буває і досить часто. Особливо на презентаціях в інших містах підходять люди, радять свої грандіозні ідеї. Я ж кажу, що у мене є навіть окрема папка на комп’ютері, яка називається «Нові ідеї». У мене там своїх 25 нових ідей, які щоб реалізувати, потрібно ще років і років (сміється). Вважаю, що краще за вас вашої історії не напише ніхто. Тому раджу писати усім.

Молодим письменникам, які тільки починають свій творчий шлях, також радиш завести таку папку? Вона потім допомагає в роботі?

Я ще й сам молодий письменник (сміється). Я не настільки вважаю себе професійним, щоб давати якісь поради молодим авторам, я ще сам вчуся, і мені ще вчитися і вчитися. Але можу сказати, що якщо хтось хоче писати, то в першу чергу повинна бути мета твору, те, що рухає нами. Якщо є якісь ідеї, звісно їх варто записати, можливо вони десь використаються.

Отже! «Тенета 2.0» вийдуть…

Соціальний детективний екшн «Тенета 2.0» з’явиться на «Книжковому арсеналі», і вже потім їх можна буде придбати. Впевнений, що ця книжка вразить читача.

А потім ми вже будемо чекати «Смерть у подарунок»?

Ні! ))) Відкрию ще один невеличкий секрет: колись я написав роман «Перша, друга, третя» або «Тачки і тьолки» – з остаточною назвою ще не визначився. Це історія з 2000-их, про те як нас підлітками зомбували фільмами «Бригада», «Брат», «Брат-2», «Бандитський Петербург», про те як ми жили в ті часи, які в нас були поняття, бійки, як ми «відривалися», чи переступали ми якусь межу закону… саме ось цей роман вийде восени.

Чому такі назви?

Скажем так, у головного героя були автомобілі. Кожен розділ роману – це фактично нова автівка, нові пригоди, ну і дівчата, звичайно. А «Смерть у подарунок» будемо очікувати вже після неї.

Починається літо, починається сезон відпусток. Побажай щось нашим підписникам.

Не забувайте, що все-таки ніхто не відміняв коронавірус, а тому бережіть себе, будьте обережні і читайте, читайте і ще раз читайте, зокрема і твори Віктора Янкевича 😊.

Розмову провела Анюта Лазорко для ТЧК