Готуватись до цього інтерв’ю було дуже цікаво і несподівано весело. Пошук інформації про мого співрозмовника спричинив підбір контенту моїх соцмереж на наступні кілька днів на кшталт бухгалтерських послуг, вбивств, біцепсів та трицепсів, автопортретів оголеного Тараса Шевченка, фото звабливих австралійських пожежників, обручок, містечкових провидиць та іншого. Про що ж і як пише наш земляк з Кременця Віктор Янкевич, читайте в інтерв’ю для ТЧК.

Часто твори народжуються з внутрішньої потреби розповісти щось, донести певну інформацію, вплинути на якісь події або в рамках комерційних проектів. Ваш роман «Останній лист» народився завдяки парі́. Коли Ви його укладали, як Ви розуміли для себе результат?

Коли я отримую якийсь виклик, я приймаю його. Якщо я посперечаюсь, я по-любому це зроблю. Не заради предмету спору. І не важливо, навіть, чи я виграю. Коли моя колега письменниця Ярина Каторож кинула мені виклик, я його прийняв. Мені було цікаво, чи впораюся я. Книгу написав, парі виграв, роман відправився у шухляду очікувати свого часу. І аж зараз його час настав. Незважаючи на карантинні обмеження, друк відбувся в обумовлені строки, за що я особливо вдячний видавництву «Навчальна книга – Богдан».

Коли Ви писали книжку на спір, чи не відчували Ви, що це, ніби, робота на замовлення?

Зовсім ні. Я й раніше хотів щось таке написати. Чесно кажучи, вже назрівало бажання написати щось чуттєве, та й дружина Аня також висловила аналогічне побажання… І це так, знаєте, ніби як Бог дає, я зміг трохи відійти від криміналу, вбивств, погоні… Все якось вийшло вчасно. Я думав змінити жанр, тут – парі, тут – виклик, я сів і те що мав зробити – зробив. Класно!

А якби Вам запропонували попрацювати на замовлення, чи погодилися б?

Якщо б замовлена, скажем так, тема була б мені самому цікава, чому б і ні? (сміється) Особливо, якщо це щось нове для мене, те, про що я раніше не писав. Зрештою я ще не пробував, це, напевне, також був би для мене своєрідний виклик.

Чи легко вдалося перемкнутися з детективу на любовний роман?

Ну, це не рожево-попелюшкова історія. Це роман з елементами детективу, психологічних роздумів, ігор з розумом. Це не канонічний, не типовий любовний роман, – він з чоловічим поглядом на почуття.

Як письменник раніше зовсім іншого жанру чи задоволені Ви результатом?

Цілком. Як виявилося, мені дуже подобається писати любовні романи. У мене тепер в планах драматичний роман, можливо, без великого кохання, але з величезною драмою. Загалом, перед написанням книги я обдумую сюжет, аналізую, що зараз цікавить людей.

Чому саме «останній» лист. Чому не «крайній» або «черговий»?

Мій герой з тих, хто в наш час ще пише паперові листи. Пише їх певній жінці. І в історії приходить певний момент, коли потрібно зробити вибір, поставити крапку – написати останнього листа. Це його вибір, це його останній лист і за відгуками перших читачів, було, що «пробивало на сльозу».

Говоримо про «Останній лист» у п’ятницю 13-го. Ви не забобонний?

Що стосується забобонів то я у них не вірю. Насправді я фанат серіалу «Надприродне», і коли вже говорити про такі речі, то якщо почнеться нашестя демонів чи іншої нечисті, – я вже знаю, як з ними боротися (сміється). Насправді за ґудзик при появі чорного кота триматися не буду.

В забобони не вірите а в долю? Ви фаталіст?

Напевне 50/50. Вважаю, що людина сама повинна будувати своє життя, але відкидати вплив факторів непідвладних людям також не можна. Вірю, що є щось, що не те що вирішує за нас, а швидше, направляє. Були у мене в житті такі випадки, коли хочеш не хочеш а повіриш у вищий захист.

Чи присвячений комусь Ваш любовний роман?

Ну звісно. Любовний роман не може бути не присвячений… Писати про любов може глибоко закоханий письменник, або глибоко розчарований письменник. Але без кохання тут би не обійшлося. Роман присвячений моїй коханій дружині Анічці.

Що не ввійшло в роман, чого б хотілося?

За єдиним шкодую, що не вписав в книгу слова вдячності своїй коханій дружині, але виправляюся зараз і за допомогою «Тернопільського читального клубу» висловлюю моїй Ані подяку і присвяту цього роману. Просто для мене це (присвята) було настільки очевидним, і про це всі знали. І так, цей роман повністю присвячений їй. Звісно, сюжет і описи не взяті з нашого з нею життя чи з наших стосунків, але цей роман і всі мої любовні романи в майбутньому також будуть присвячені тільки їй.

Ви не практикуєте рекламний прийом, коли зірки приховують свій сімейний стан, щоб утримувати увагу жіночої цільової аудиторії?

Ну, для цього спочатку потрібно стати зіркою (сміється). Я не звик приховувати щось або брехати. Брехня – це завжди страх. Якщо ти брешеш, значить ти чогось боїшся. А я не люблю боятися. Я звик говорити правду, навіть якщо вона для когось не буде приємною.

Крім того, що дружина була Вашою Музою, ще якимось чином долучалась в процесі написання роману?

Ну по-перше, вона найбільше підтримувала мене в написанні саме роману як жанру твору. Вона терпіла мене під час написання книги, адже іноді думка не відпускає, поки не закінчиш її написання, а це буває і досить пізня година, тому вдячний їй за розуміння. Бувало, що консультувався з нею щодо жіночої психології, щодо питань, які може пояснити тільки жінка. Аня перша, хто читає всі мої твори. Вона найперший мій критик. Але найголовніше, насправді, це її підтримка.

За освітою Ви бухгалтер. Як так сталось, що почати писати? Як уживаються в вас такі різні види діяльності?

Я завжди кажу, що у всьому в житті повинен бути баланс. От саме моя діяльність – це ідеальний баланс. Сім’я, бухгалтерія, спорт і письменництво – це якраз та гармонія, яка дає мені відчути себе щасливим. Точні цифри і фантазійний політ думки дозволяють мені не стомлюватися від одноманітного виду діяльності і з високою ефективністю виконувати кожну з цих робіт.

Вікторе, Ви в гарній спортивній формі. Спорт для Вас – це хобі чи необхідність при малорухливій роботі бухгалтера і письменника?

В зал я ходжу вже близько шести років, і зараз просто не уявляю своє життя без спорту. Це як пообідати, як зранку випити кави. Дві години в спортзалі щодня, це вже як стиль життя.

Приходять якісь ідеї сюжетів під час занять спортом?

Вважаю, що все має мати своє місце і час. Займаючись спортом я налаштований суто на спорт, перед творчою роботою налаштовуюсь саме на неї. Точно так само із бухгалтерською роботою.

Хто народився раніше: Віктор-бухгалтер чи Віктор-письменник?

До 25 років і взагалі себе шукав. Були якісь підліткові вірші, але це не серйозно і я не дуже люблю про це згадувати. Вчився на фінансиста, оскільки мама моя бухгалтер, мені це було близько. Якось так склалося, що написання першої своєї книжки і початок роботи бухгалтером було одночасним. І так і досі йде.

Вас часто запрошують на презентації у різні міста України. Разом з тим, у Ваших книжках трапляються просто-таки екскурсійно-туристичні описи геолокацій. Чи буде якесь із відвіданих Вами міст у наступних творах і чому? Крім «one love» Кременець, звичайно. )))

Так, дійсно, мій улюблений Кременець мало не в кожному моєму творі, навіть якщо десь він і називається Теренець)). Львів – це навіть не обговорюється, особливо бібліотека на Ринку, 9 (прим. автора – мається на увазі книжка «Вбивство в бібліотеці на Ринку, 9»). Якщо писати про якесь конкретне місто, то я обіцяв написати про Херсон. Моя головна героїня детективів «Відплата» і «Вбивство у бібліотеці на Ринку, 9» Юлія Левицька походить саме з Херсону, і саме туди після подій у Кременці вона і повернеться у продовженні цієї серії. Саме там планується епічне зіткнення з головним негативним персонажем книжки. І про Черкаси напишу, там у мене багато друзів, там завжди класні, усміхнені, веселі, щирі люди. Там, моя героїня, буде також проїздом.

Тим, хто вперше чує про роман «Останній лист», чому його варто прочитати?

Найперше для того, щоб зрозуміти, що чоловіки також вміють кохати. Вміють кохати чуттєво, до безтями, і вони вміють віддаватися коханню з головою, пірнати в кохання, розчинятися в ньому. Тому гасло книги –– «чоловік по-справжньому живе лише тоді, коли має для кого жити». Насправді, це треба читати, щоб зрозуміти, що чоловікам потрібне кохання. І що з усією своєю маскулінністю чоловіки також потребують кохання. Мільйони любовних перемог і успішна робота не замінять потягу бути потрібним комусь. Неважливо, відкрутити міцно пригвинчений корок для неї чи врятувати дівчину від хуліганів. Великі і маленькі перемоги повинні бути присвячені комусь. Чоловікові, для того щоб звертати гори і здійснювати подвиги, потрібно мати за спиною кохання, яке спонукатиме до цього.

Все це Ви говорите зараз для жінок, і пояснюєте їм певні чоловічі мотиви. А кому з чоловіків варто прочитати Ваш роман?

Чоловікам, які читають загалом, варто прочитати «Останній лист», щоб зрозуміти: перше – за своє кохання потрібно боротися; друге – інколи потрібно відкриватися жінкам, не бути замкненими; третє – нічого страшного, у тому що у чоловіків є почуття немає. Це не робить їх слабшими. Це чоловіча сила насправді, мати почуття до жінки і відкрито говорити про них.

Чи плануєте нові парі?))

Якщо хтось хоче посперечатися зі мною щодо можливості написання книги, бажано детектива, я готовий)).

Щодо суперечок. Багато різних думок викликав календар в рамках проєкту #literatureillustrated*. Кому плануєте подарувати перший його примірник?

Ха-ха-ха! Класно! Календар насправді дуже класний, над ним працювала команда справжніх професіоналів. Коли він вийде, то перший примірник однозначно подарую дружині))

Чи приймали Ви раніше участь у подібних проєктах?

Це мій перший досвід такої зйомки. Мене запросили, – я й не відмовився. Я за будь-яку популяризацію української книги. Насправді відгуки діаметрально протилежні, хтось навіть писав, що «Достоєвський, Шевченко і Толстой не могли б собі такого дозволити». Але це просто люди не надто обізнані з українською літературою, мається на увазі не лише автопортрети Шевченка у стилі ню чи велелюбність Франка. Насправді в сучасному світі письменники це не люди, які сидять у своїй комірчині і безперервно друкують твори в майбутнє; ми – звичайні живі люди, які презентують свої твори, рекламують їх в час, коли українське слово повинне звучати особливо голосно. Ми боремось тут за українську мову за Україну своїми книгами. І якщо моє напівоголене фото спонукає когось прочитати українську книжку, то я вважатиму, що це все має сенс.

* – Календар «Literature illustrated» 2021 – спеціальний проєкт з промоції читання та підняття рівня обізнаності про сучасних українських авторів від Літературної агенції OVO. Авторський прибуток з продажу календарів піде на закупівлю книжок для бібліотек та лікарень України. В календарі представлені: Валерій Ананьєв, Сергій Демчук, Павло Дерев’янко, Сергій Жадан, Павло Коробчук, Сергій “Колос” Мартинюк, Павло Матюша, Андрій Новік, Артем Чех, Мартин Якуб, Віктор Янкевич, Петро Яценко.

Анюта Лазорко для ТЧК