2 серпня у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля» відбулася презентація перекладу книги «Кропець над Дністром». Автором книги є Міхал Собкув.

Міхал Собкув (Michał Sobków, 03.11.1927 – 08.01.2014) – особистість, знана у літературних та лікарських колах Польщі. Народився і зростав у Коропці. У 1945 році в ході примусової «репатріації» переїхав до Польщі. Є автором 12 виданих у Польщі книг, на історичні та краєзнавчі теми, художні розповіді та спостереження з лікарської практики. І чи не в кожній своїй книжці цей письменник-мемуарист бодай згадує про свою малу батьківщину. Відвідуючи Коропець, Міхал Собкув активно спілкувався з мешканцями села, люди пам’ятають його скромним, розсудливим, толерантним чоловіком, поляком, котрий гостював тут як свій, вірний у своєму серці Коропчанин. Помер письменник, здійснивши своє призначення старанного історіографа та проникливого спостерігача. Залишив по собі пам’ять людини, яка виконала поставлену перед собою життєву мету – правдиво свідчити про непрості історичні події…

«Кропець над Дністром» – книга, на вихід якої чекали кілька років не лише мешканці Тернопільщини. Неоднозначні відгуки, тривала робота та брак фінансування, тим не менше, не стали на заваді її появі, і книга «Коропець на Дністром» Міхала Собкува стала четвертим виданням серії «Цікава історія» видавництва Discursus.

“Koropiec nad Dniestrem” – містить короткий загальний нарис історії Коропця у загальному контексті історії Східної Галичини. Більшу частину тексту складає опис прожитих автором подій: міжвоєнний період, радянська окупація 1939 року, політичний терор та депортації початку 40-х років, нацистська окупація та Голокост, україно-польський конфлікт 40-х років, повернення радянської влади та примусова «репатріація» польського населення, враження від короткочасних візитів до України у післявоєнний період. Особливо цінним у книзі є авторський опис співіснування трьох основних етнічних громад у Коропці – поляків, українців, євреїв – на основі поваги до традиційних загальнолюдських цінностей. – зазначають на сайті Гельсінської ініціативи – ХХІ.

Презентували книгу упорядник серії, уродженець Коропця, історик, кандидат історичних наук, викладач кафедри міжнародних відносин і директор Наукової бібліотеки ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» Петро Гаврилишин та коропчанка, громадська діячка, педагогиня Роксолана Задорожна, яка переклала книгу з польської. Координатором проєкту та модератором зустрічі була представниця Тернопільського читального клубу Анюта Лазорко. На презентацію завітали мешканці Коропця, представники тернопільських медіа та мешканці краю, яким не байдужа наша історія, кому не байдужі українсько-польські відносини, ті, хто шукає причини та відповіді в нашій історії, кому цікаво зануритись в життя Західної України 30-х-40-х років. Дійство дало змогу відкрити багато нової інформації про село Коропець, побут та правила, які панували у міжвоєнні часи. Також тут висвітлена гостра тема українсько-польських відносин.

«Польсько-українські відносини сьогодні є дуже добрі. Але є питання, в яких досі не можемо порозумітися. Такі, як період Другої світової війни та «Волинь». Масштаби цього виявити важко, бо немає точної інформації та очевидців. Відомо, що такі криваві події були і в Галичині, але в значно менших обсягах. Такі події були і неподалік від Коропця. Було спалено село Пужники. Зараз від нього залишився лише цвинтар. У той період загинуло понад 100 людей. Швидше за все там був керівник УПА Бистрий. Це не доведено, але поляки часто апелюють до цієї теми і досі», – зазначає Петро Гаврилишин.

Перекладачка Роксолана Задорожна закликає не лише пізнавати історію минулого, а й зберігати свою самобутність  і до сьогодні у діалектах та традиціях: «Щодо питання лінгвістичного, – я фанат говірок. Зокрема коропецької говірки. Трохи шкода, що зараз вона починає занепадати. Адже раніше, були люди, на яких не впливали жодні студії та радянські посади, які спілкувалися мовою, яка була в середовищі. І спілкувалися діалектною мовою. Зараз я все рідше чую подібну мову. Зникають такі слова, як «тово», «сево», «а чиє вісілє». Я вважаю, що треба зберегти цю мову хоча би в аудіозаписі. А щодо книжки, то слово костел я писала також і «костьол», коли воно звучало у контексті розмови селян.»

Крім того, учасники презентації мали змогу придбати примірник видання з автографами упорядників та поспілкуватися з ними особисто.

Примірник книги “Коропець над Дністром” а також примірник першої книги серії «Станиславів: віднайдені історії» було передано у фонд біліотеки-музею “Літературне Тернопілля”.

Матеріал підготувала Ірина Гороховянко