«Ковідна» тисяча потроху тане на картках українців, дехто її ще не отримав а дехто уже потратив «під нуль». Від можливості витратити таку немалу суму грошей у книгарнях розбігаються очі. Серед полиць та стелажів, яскравих палітурок, заслуханих розповідей та вичитаних анотацій переймаємось, аби не заплутатись та не загубити щось справді вартісне. Тернопільський читальний клуб, як ваш надійний порадник у світі літератури, допоможе. Пропоную до уваги наших читачів список книг від авторів Тернопільщини. Як на мене, чудова нагода сумістити приємне з корисним!

Фото “Видавництва Артефакт”

Сьогодні хочеться почати із поезії. Якщо ви знайомі із Тернопільською поезією, хоч раз відвідували фестиваль «Ї», були на фестивалі «Файне Місто» і за зазирнули на локацію «амфітеатр», чи носите «сумний шопер», то вже приблизно знаєте, про кого йтиме мова. Саме так – про Романа Воробйова. Цієї осені він перевипустив збірку «Гіркий берег літа» і, якщо ви ще не читали чи не чули, то я вам дуже рекомендую! Це сучасний реалізм, із приємною терпкістю. Це солодка сіль. Це сум і радість одночасно. Це те, що варто прочитати.

Фото Івана Байдака

Далі хочеться згадати такий жанр як фікшн. Впевнена, що якщо ви ще не знаєте про цього автора родом з Тернопільщини, то він стане для вас відкриттям. Тому пропоную вам ознайомитись із творчістю Івана Байдака «Тіні наших побачень». Письменник вже давно творить сучасну українську літературу, при цьому вирізняючись оригінальним стилем, психологізмом та жанровою різноманітністю. Перша книга автора «Особисто я, особисто тобі», що була надрукована у тернопільському видавництві Крок, написана з використанням гіпертексту, що вносило свою «сіль» у текст (з цією книгою ви теж можете ознайомитись). «Тіні наших побачень» Івана Байдака — це спроба розібратися в психології людських стосунків і окреслити правила життя. Намагання усвідомити життєві уроки й віднайти гармонію. На прикладі вигаданих сюжетів і особистих спостережень автор пропонує читачеві зануритися у світ закритих і незакритих гештальтів та дійти власних висновків.

Ілюстрація видавництва «НК-Богдан»

Якщо вам захочеться чогось таємничого, пов’язаного із викриттям злочинців чи таємних замислів, непрогнозованого та незвичайного, то щиро раджу одного з тернопільських авторів детективного жанру Олексія Волкова та його «Гру у три руки». В романі «Гра у три руки», на відміну від попередніх, уперше за багаторічну практику «доктора детективних наук» Олексія Волкова головну партію виконує жінка, яка намагається розплутати клубок обставин, здатних запросто зламати хребет і сильному чоловікові. Втім, існують жінки, здатні пограти в «чоловічі» ігри. Комбінації в їхньому виконанні елегантніші, удари влучніші, а відчуття жалю чи прояви пощади іноді взагалі відсутні. Але як би там не було, іноді дві жіночі руки слабші від чоловічих. Чи не забракне їм сили у найвирішальнішу мить? Однак цим не вичерпується головна інтрига роману! Паралельно зі своєю героїнею автор наважується на спробу самотужки проаналізувати процеси, що відбуваються в її душі та свідомості. Ризикована і невдячна справа, адже збагнути жінку до кінця не вдавалося ще нікому.

А наступна книга стала свого роду проривом на полотні тернопільської прози, адже її героями стали тернопільські письменники! Такий задум втілений у книзі Володимира Дячуна «Непогані, Загалом, Люди» видавництва «Крок». Про самого автора можна говорити справді багато і, в якійсь мірі, його біографія досить таємниче сплетена. Адже кажуть, що його кандидатська дисертація носила гриф «цілком таємно» та зберігалась у Росії. Юрій Завадський говорить про нього: «Його тексти настільки справжні та неповторні, такі несхожі та у деяких випадках навіть герметичні. Сприймати вірші митця непідготовленому читачеві, безперечно, важко. Адже кожна з його книг — дієвий механізм, пов’язаний як із попередньою книгою, так і з майбутньою». Стосовно самого твору, то тут все не менш цікаво. Книжка Володимира Дячуна – колекція облич, постатей і краєвидів. Проза в поезії, поезія в прозі, яку цікаво читати завдяки унікальному стилеві автора. Кожен персонаж книжки і фіктивний, і справжній. Добре знайомі люди з тернопільського мистецького середовища раптом стають героями цієї книжки. Ви впізнаєте їх, ви здивуєтеся, ви будете сміятися чи обурюватися.

Ілюстрація видавництва «НК-Богдан»

Якщо ж оповідання та повісті не ваш жанр, і душа бажає чогось такого, що її сколихне, то і тут у мене є рекомендації. В жанрі жахів незмінно присутнім залишається Андрій Гулкевич. Раніше ми розповідали про його роман «Служитель», а сьогодні радимо вам почитати свіженький – «Кров Крихдему». Зі здобуттям Аргату кривава війна не завершилася. З Півночі розпочав похід на Крихдем давній ворог, який давно чекав нагоди проявити свою силу. Дейлар долучився до війська принца Дунстана – спадкоємця престолу Крихдему. Дві великі армії зійшлися на полі битви, покликаної вирішити долю всього Весперу. Тож від дій героїв залежить подальший хід історії, коли достатньо невеликого зміщення, щоб усе змести. Водночас, у герцоґстві Монтені розгорівся конфлікт між жорстоким вельможею та несправедливо ображеними ним простими селянами та іншими знедоленими. У проміжку між кривавими боями Дейлар ледь не стає жертвою підступу, знаходить нових друзів та намагається осягнути таємниці давньої магії.

Фото Літературної агенції Піраміда

І на останок, ми залишили книгу, яка точно повинна  бути у вашій бібліотеці. Стімпанк і пригоди, містика і горор, сарказм та іронія. Все це про книгу Костянтина Борща «Містифікар». Сама лиш назва вже викликає інтригу, проте, в ній теж є своя загадка. У інтерв’ю для Тернопільського читального клубу автор дав роз’яснення відносно неї: «Слово «містифікар» я вигадав сам, дещо видозмінивши слово «містифікатор». До поняття «містифікації», як виду шахрайства, слово «містифікар» відношення не має абсолютно. Стосовно того, що ж воно означає, то передусім потрібно розповісти про світ, в якому живуть ці самі «містифікари». Це повністю вигаданий світ, який відмінний від нашого – планета зі своїми континентами і океанами. У цьому світі немає електричного струму, але завдяки цьому перегородка між ним та іншими, чужими йому світами настільки тонка, що її можна пробити силою думки. А пробивши – отримати часточку чужої реальності, з допомогою якої – як заманеться змінювати властивості звичних речей. Проте, якщо довго вглядатися в безодню – безодня почне вглядатися в тебе, а тому, привернувши до себе увагу жителів інших світів, слід очікувати візиту дуже неприємних гостей. На шляху у них стоїть лише загадкова та зловісна Служба містифікарів. Одним із них є Хімавай Ронда – людина з непростою долею і темним минулим, вродженою сміливістю та набутим цинізмом, мерзотним характером та своєрідним відчуттям справедливості. Людина, чия здатність «влипати» в найрізноманітніші неприємності увійшла в легенди і стала джерелом безлічі історій. І ця книга – одна із них…

Вже завершуючи матеріал зрозуміла, що усі рекомендовані книги від авторів чоловічої статі)) Абсолютно не планувала такого, а тому, аби дотриматись гендерної рівності, приступаю до матеріалу «Добірка книг тернопільських авторок за «ковідну тисячу» )) Сподіваюсь, ви знайдете собі щось до душі і тут, і там.

Завжди ваша – Папороть