Сандармох. Від одного лиш слова, в голові перевертаються сотні фактів та питань, що змушують відчувати жах. Від нього хочеться сховатись десь глибоко поза межами світу, але про нього хочеться говорити. Хочеться кричати. Сандармох – це місце масового розстрілу людей. Місце подій, які кривавими полотнами врізаються у історію. 10 гектарів урочища  на півночі республіки Карелія, де працівниками НКВД було розстріляно 1111 в’язнів Соловецького концтабору – тюрми особливого призначення.

Наприкінці жовтня 1937 року частину в’язнів Соловецької тюрми було зібрано біля північної брами соловецького Кремля із речами. Їх перевозили до селища Медвежа Гора, де розмістили у слідчому ізоляторі Біломорсько-Балтійського комбінату НКВС. У них не було жодних шансів, спеціальна директива №59190 мала наперед визначене покарання – розстріл.

Відповідальним за операцію визначили Міхаїла Матвєєва, який довгий час служив у каральних органах і був заступником начальника Адміністративно-господарського Управління НКВС Ленінградської області. Є версії, за якими Матвєєв власноруч убив більшість в’язнів, разом із допомогою його помічника коменданта УНКВД Ленінградської області Алафера.

Матвєєв, розуміючи, що в’язні, знаючи що їх везуть на страту, будуть намагатись утекти,  наказав перед вивозом роздягати їх до нижньої білизни, зв’язувати руки й ноги і затикати кляпом рота. Складованих штабелями, вантажною машиною їх відвозили в Сандармох, де капітан Матвєєв особисто (інколи разом із молодшим лейтенантом Георгієм Алафером) щодня розстрілював від 180 до 265 в’язнів.

3 листопада були розстріляні представники українських політичних, військових, інженерних, наукових та мистецьких кіл Василь Атаманюк, Михайло Полоз, Матвій Яворський, Володимир Чехівський, Сергій Грушевський, Мирослав Ірчан, Михайло Качанюк, Василь Атаманюк-Яблуненко, Михайло Баран, Василь Баб’як, Марк Вороний, Микола Зеров, Климентій Коник, Остап Крушельницький, Микола Куліш, Лесь Курбас, Михайло Лозинський, Микола Павлушков, Володимир Підгаєцький, Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік, Володимир Штангей, Михайло Яловий, Олександр Бадан-Яворенко, Юрко Мазуренко, Юрій Озерський, Борис Пилипенко, Валер’ян Поліщук, Юрій Самборський, Павло Филипович, Володимир Хуторянський, Іван Сіяк, Михайло Козоріс, Семен Середа та ін.

Микола Куліш та Лесь Курбас. Фото з Вікіпедії

У розстрільному списку Микола Куліш значиться 104-им, а Лесь Курбас 105-им. За легендою їх убили однією кулею, поставивиши перед тим потилиця до потилиці.

Ось, як про Куліша ту Курбаса написано у документах НКВД (переклад Радіо Свобода):

«104. Куліш Микола Гурович (Микола Куліш), 1892 р. н., народився в с. Чаплинка Дніпровського повіту Таврійської губернії (нині – територія Херсонської області), українець, член КП(б)У в 1919–1934 рр., драматург, проживав: м. Харків, будинок письменників «Слово», кв. 33.

Заарештований: 8 грудня 1934 р. у справі «Боротьбистської контрреволюційної організації». Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у м. Київ 27–28 березня 1935 р. засуджений за ст. ст. 54-8-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.

«105. Курбас Олександр Степанович (Лесь Курбас), 1887 р. н., народився в м. Самбір (Галичина), українець, із сім’ї актора, колишній член партії соціал-демократів, закінчив історико-філософський факультет Львівського університету, керівник Молодого театру в 1917–1922 рр. (м. Київ), організатор і керівник театру «Березіль» до 5 жовтня 1933 р., народний артист УСРР, проживав: м. Харків, будинок письменників «Слово», кв. 64. З грудня 1933 р. постановник Малого театру і Єврейського театру в Москві, тимчасово проживав: 3-я Тверська-Ямська вулиця, буд.12, кв. 5.

Заарештований: 26 грудня 1933 р. у справі «Української військової організації». Етапований у м. Харків 28 лютого 1934 р. Судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР 9 квітня 1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в 4-му відділені «Білбалттабору» і в Соловках (табпункт «Кремль», ставив вистави в табірному театрі, переведений у табпункт «Анзер»). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари»

Сандармох не один у цілому кривавому намисті Великого терору. Їх жорстоко знищили. Їх хотіли вирізати наче шкідливий для «системи» елемент. Проте із нашої пам’яті, вони ніколи не зникнуть.

Папороть