Щось мені здається, що дарма ми так розхвалювали зиму, адже на зміну снігу та зимовій казці прийшли сирість та дощі. Сподіваюсь, цей етап надовго не затягнеться, і до Миколая нам всіх буде чудовий подарунок у вигляді засніжених вулиць. Проте, холодний дощ не став перешкодою для зустрічі, де люди зібрались поговорити про щось важливе та прекрасне, що дає їхнім серцям та думкам нектар і амброзію – про книги.

Щосуботи у Молодіжному Центрі міста Тернополя відбуваються книжкові посиденьки. Волонтером та модератором цього дійства є Наталка Ліпчанська. Їй справді вдалось створити сімейну та дружню атмосферу, зібрати та об’єднати людей не лише навколо книг, але й навколо спільних тем, жартів та емоцій.

Формат заходів має досить цікаву ідею, адже кожного місяця обирається країна, книги авторів якого і приймаються на обговорення. Першою була Україна, і першою, прочитаною в межах клубу книгою, стала книга Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Книга обирається на найближчі два тижні, аби всі мали час та можливість її осягнути. За, приблизно, три місяці існування книгоїди вже встигли відвідати «сторінки» України, Франції, Англії та Польщі, а також подискутувати на теми піратства, книжкових премій, обговорити нові жанри, порівняти книги та фільми – одним словом всього, що так давно засідало, мабуть, у голові у кожного. Щиро рада, що в Тернополі з’явилась така ініціатива, та щиро тішуся, що є люди, які думають як ти, мислять та люблять «чорнильні серця».

Цієї суботи я теж нарешті відвідала книжковий клуб. 11 грудня там відбулась зустріч із перекладачем, поетом Юрієм Матевощуком. Юрій розповів про книги, про які ми раніше вже розповідали нашим читачам. А ще про деталі перекладу, про цікаві та кумедні історії, пов’язані з книгою… Зустріч минала у надзвичайно ламповій атмосфері, ми разом і сміялись, і дивувались, і щиро захоплювались тим, про що розповідав Юра.

Зокрема – що це вже не перше видання книг Корнеля Філіповича (а перше було у 2015 році, як перший досвід перекладацької діяльності Юри). Перекладач з усмішкою каже, що краще читати вже сучасне видання, тому що в попередньому залишилось трохи помилок. Він розповів, як при перекладі «Провінційного роману» змінив ім’я головної героїні на її відповідник з німецької «Ельза», а враховуючи, що Корнель Філіпович був у концентраційному таборі, ця зміна сприйнялась не надто позитивно.

Він поділився також певним анонсом відносно 4-ї книги, яка має вийти у формі листування Корнеля Філіповича та його дружини Віслави Шимборської. Юрій щиро захоплюється тим, як спілкувались між собою закохані і загалом історією їхнього кохання, про яку розповідав на зустрічі.

До речі, перекладач розповів, що інтерес до книг Філіповича цього року просто спалахнув. І права на «Щоденник Антигероя» викупило одне з найбільших видавництв світу «Pinguin book», що викликає щире захоплення та гордість, адже сам письменник народився у Тернополі, тому, хоч це і маленька деталь, проте приємно усвідомлювати цей факт.

Також були історії про поезію, переклади, жарти та польську нецензурну лексику ))). Як сказав сам Юрій Матевощук: «Для мене переклад як археологія». Дякую Наталці за організацію цієї зустрічі, а Юрі за цікаву інформацію, якою він з нами поділився.

Матеріал підготувала Папороть
Авторка світлин – Наталка Ліпчанська