ЩО ЧИТАЮТЬ ТЕРНОПОЛЯНИ У ЛИСТОПАДІ

Як ви ставитесь до того, щоб у написанні статті брали участь читачі Тернопільського читального клубу? Якщо вам це здається неможливим, енергозатратним хаосом, що не під силу нікому, то я вам скажу, що ми знайшли спосіб долучити читачів до цього івенту. Все що потрібно було зробити – це поставити правильне чітке запитання, в якому виникає нагальна потреба. І цим запитанням стало – «Що читають тернополяни прямо зараз»? Ми провели дослідження серед наших підписників у соцмережах і готові поділитись результатами з вами!

Отож, якщо не брати класику літератури типу Булгакова із розповідями про шкоду наркотиків (в більшості опіатів), а також сумну долю лікарів у сільській глушині, Оскара Уайльда зі своїм портретом славнозвісного молодого хлопця, що ховав картину, Орвела із цілою фермою, яка живе як окрема держава, ряду антиутопій, та книжок із програмування, то ось те, що було найпопулярнішим:

Тарас Прохасько «Так, але…»

Фото видавництва «Meridian Czernowitz»

Тарас Прохасько – досить визначна особистість для української літературної тусовки. Передусім він представник так званого «станіславського феномену». Що це таке? Це угрупування письменників та художників у Івано-Франківську, котрі довели до певної повноти постмодерний дискурс в українській сучасній літературі. Сюди відносимо Андруховича, Іздрика, Галину Петросаняк та ін. А книга «Так, але …» «Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир» – написано у анотації.

Тімоті Снайдер «Перетворення націй»

Фото видавництва «Дух і літера»

Тімоті Снайдер – це історик та американський письменник, його творчість це дослідження Центральної та Східної Європи, і, особливо, період Голокосту. Окрім того Снайдер перебуває в Раді з міжнародних відносин і Комітеті по совісті Меморіального музею Голокосту в США. Тож у «Перетворенні націй» він розглядає народження модерних націй, яке починається з розгляду створення в XVI ст. Речі Посполитої – найбільшої держави ранньомодерної Європи. Наприкінці ж ХХ ст., яким і закінчується дане дослідження, землі колишньої Речі Посполитої поділили між собою держави, названі за націями: Польща, Україна, Литва та Білорусь. Відповідно до найпоширенішого на цей момент уявлення про національність, державні кордони мали охоплювати мовні спільноти. Яким чином з однієї ранньомодерної національної ідеї постали чотири модерні? Про це та інше можна дізнатись у «Перетворенні націй».

Іван Поливода «Листки. Трави»

Фото @SumnaVivtsa

Тут насправді важко написати щось конкретне. Вірші Івана потрібно відчувати. Це вірші, які стануть близькі кожному, бо вони про почуття, про шрами та недосконалості, про неримовану поезію, про все людське і прекрасне, що є у нас. Не потрібно про неї говорити, збірку варто прочитати і відчути.

Кузьма Скрябін «Я, «Побєда» і Берлін»

Фото видавництва «Фоліо»

Ця книжка, власне, стала дебютом в літературі українського співака – лідера гурту «Скрябін». Кузьма Скрябін, для мене, назавжди залишиться феноменом українського шоубізнесу і тим, чиїй щирості ще варто повчитись. Тому, коли почула цю відповідь, вже не могла стримати усмішку і довгу розмову про творчість Андрія.

До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, “Побєда” і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда», на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини. Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людиноненависництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад…

Френк Герберт «Дюна»

Фото видавництва “Клуб сімейного дозвілля”

Варто було очікувати, що однією з найпопулярніших книг стане таки «Дюна». Особливо після виходу фільму. Багатьом хочеться осилити 8 томів фантастичного світу і дізнатись чим закінчиться історія Атрідів. Зрештою, якщо ви ще не бачили фільм, то досвідчені люди радять таки почати з книги. Ось вам анотація для посилення апетиту: «Меланж, або прянощі, — найцінніша і найрідкісніша речовина у всесвіті, яка може все: від подовження життя до сприяння міжзоряним подорожам. І знайти її можна лише на одній планеті — непривітному пустельному Арракісі. Той, хто володарює на Арракісі, контролює прянощі. А хто контролює прянощі — керує всесвітом. Коли Імператор позбавляє клан Харконненів звання правлячого і віддає цей титул Атрідам, Харконнени вбивають герцога Лето Атріда. Його син Пол і наложниця Джессіка тікають у пустелю. Щоб помститися за батька і відвоювати планету в Харконненів, Пол має здобути довіру фрименів — корінних мешканців Арракіса — і повести крихітну армію проти незліченних сил супротивника».

Також крім цих, тернополяни ще читають: