Традиції відслідковувати літературні уподобання тернополян ми не зраджуємо, а отже дізнавались, що ж читають тернополяни у святковому січні. Як завше, робили ми це за допомогою моніторингу у соцмережах. Отож, якщо вам теж цікаво, то ласкаво просимо до цієї рубрики.

Знову ж таки, серед утопій, в яких герої або під вічними опіатами або під вічним наглядом «великого брата», серед безсмертної класики, у якій Чехов так захоплено пише про природні ландшафти, а Коцюбинський шукає свій спокій та затишок серед сільських місцевостей, серед законів України та Конституції (одразу видно, що у студентів почалась практика)))), серед книжок із програмування (якщо комусь цікаво, цього разу «Чиста Архітектура»), та серед тих «безсмертних», що дочитують томи «Дюни», читаючу більшість зацікавили книги, про які я розповім нижче.

Першою книгою, яку обирають тернополяни, стала «П’ятикнижжя» Грицька Чубая від «Видавництва Старого лева». І у ній прекрасне все – ілюстрації, вірші, відскановані рукописи Грицька зі всіма особливостями його почерку та перебігу думок, фотографії… Це справді книга-діалог, це присутність автора, без його присутності. Це таїнство розмов, послань та живих слів, що проростають у серці. Її хочеться без упину гортати, перечитувати, знаходити те, що відгукнеться та черпати натхнення.

Далі все більш таємничо, проте не менш цікаво. Українська сучасна література також була предствлена, що мене особливо потішило. Найбільшою згадаваністю користувався серед нашої аудиторії Любко Дереш, а саме його роман «Трохи пітьми» (Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»). Що ж у ньому такого особливого? – Розповідь про аутсайдерів з різних куточків України, згадка про Шипіт та його атмосферу, чи може легка рука Дереша, що народила такий же легкий та захопливий текст? Думаю, все одразу. Роман справді читається буквально за два дні, та наділений особливим магнетизмом  читача до його героїв. Улітку в Карпатах відбувається молодіжний з`їзд неформалів. Головний герой має домовленість із невідомими: вони повинні організувати фестиваль самогубців. Несподівані події, сеанси «шаманотерапії» звалюються на «самогубців», призводячи до трагічного фіналу. Варто дочитати, аби дізнатись.

Фото: Yakaboo Publishing

Василь Махно «Околиці та пограниччя». Письменник родом із Тернопільщини давно має прихильність читачів України та не лише її. Збірка вміщає у собі есеї, що були опубліковані протягом 2011-2018 року. Василь Махно давно уже мешкає у Нью-Йорку, тому його літературне полотно виткане із відстаней, континентів, Тернополя, Нью-Йорку, ілюзорного та реального, втрат та кохання, маленьких міст та великих мегаполісів, людей.  Есеїстику Василя Махна було номіновано на премію імені Юрія Шевельова, а книжки в перекладі виходили у Польщі та Сербії.

«Три стигмати Палмера Елдрича» Філіпа Діка (Komubook). Ця книга, написана у жанрі  sciencefiction, стала вже класикою психоделічної фантастики. «Три стигмати» — це механічна рука, вузькі очі та металеві зуби, які являють собою відчуження, розмиту реальність та відчай: «У Енн одна рука була штучна; пальці з пластику та металу знаходилися за кілька дюймів від його обличчя, так що він ясно їх бачив. А глянувши на її обличчя, він побачив порожнечу, глибоку, як космічна безодня, з якої з’явився Елдріч. Мертві очі, повні вакууму, що ширяє за межами відомого всесвіту». Я просто зобов’язана навести кілька відгуків про книгу! У журналі BostonGlobe роман описали такими словами: «Психоделічна одіссея галюцинацій у галюцинації, після якого читач не залишиться неушкодженим». АльгісБудріс із GalaxyScienceFiction описав роман як «важливу, чудово контрольовану, плавно створену книгу, яка переверне ваш розум, якщо ви дасте їй найменший шанс зробити це».

Серед книг, які наразі читають, також були названі Ошо «Викинь мотлох із життя», Джордан Пітерсон «12 правил життя», «Радіо ніч» Юрія Андруховича, збірник Едгара Аллана По, «Соляріс» Станіслава Лема.

Отаким був літературний січень для тернополян. Сподіваюся, серед цих книг ви знайшли щось і для себе. Крім того, приємно чути, що серед святкового калейдоскопу справ ви знаходили час на книги. Читати справді круто, і якщо ви читаєте – ви теж круті!

Папороть