Вітаємо з першим днем зими, друзі!

Цього разу зима, як ніколи, пунктуальна, тому вчора ми вже насолоджувались першим снігом. Може це просто одноразова акція від пори року, а може зима й справді буде зимою – перевіримо пізніше. Точно можна сказати, що мінус на термометрі нам забезпечний вже від вчора. Проте я знаю засіб, який вас зігріє. Готуйте какао, ставте на паузу улюблені зимові кінокартини, і читайте нашу добірку про затишні книжки (і не тільки книги, між іншим). Вірите чи ні, але у ці казкові періоди хочеться знову побути дититною, що тішиться від першого снігу, у ці дні ти починаєш розуміти дитячу літературу, бо вона допомагає вірити у дива, в ці дні ти по-іншому сприймаєш всі історії. Ми знову на ярмарку, тільки на цей раз зимовому, із пряниками, теплими напоями та ще теплішими історіями.

Ілюстрація: видавництво “Підручники і посібники”

Заглянемо до однієї з крамничок? Щоправда не лякайтесь, адже вона – за провулком. Там творяться справжні дива, що приховані від очей чужинців. Там говорять люди та птахи, там янголи готують чай з корицею, і живе святий Миколай! Все це маленькі пазли книги Дзвінки Торохтушко «Диво в Ліцейному провулку». Насправді, Кременець місто, яке притягує авторів своєю містичністю та таємничістю. Якщо ви пам’ятаєте, у добірці до Гелловіну ми уже згадували про вовкулаку, що ходить вулицями цього міста, а сьогодні ми розповідаємо про його особливу точку на мапі. Десь у міжгір’ї Кременця шукайте провулок Ліцейний. Ось там і творяться дива. «До речі, ви знаєте, що святий Миколай також мешкає у Кременці? Так, так! На Замковій горі, в будиночку, якого ніхто не бачить. І ще в Миколая є янгол, який щоранку готує найсмачнішу у світі каву з корицею. Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та дорослих, які вірять у диво» – йдеться в анотації. До речі, книжка подвійна, тобто написана і українською, і англійською мовами, тому ідеально підійде тим, хто вивчає іноземну мову.

Ілюстрація: видавництво “НК-Богдан”

            За наступним прилавком на нас чекають Бурі Ведмеді. Вони захопливо розповідають про свою подорож і про всі деталі її здійснення. Скільки ж всього там було, навіть не запам’ятати, зате можна прочитати. У авторстві Кястутіс Каспаравічюса вийшла книжка «Ведмедрівка». Назва говорить сама за себе, проте анотація доповнить вашу картину: родина Бурих Ведмедів вирішує навідати своїх родичів на теренах усього світу, і ця ідея виливається у захоплюючу кругосвітню подорож, від якої і я сама не відмовилася б! Яскраві малюнки й чарівні пригоди героїв книжечки не залишають байдужими не лише дітей, юних читачів, а й дорослих, які переживатимуть ведмежачі пригоди протягом усього процесу веселого сімейного читання. У різних країнах Бурі Ведмеді зустрічають інших ведмедів, коал, навіть єнотів, і всі готуються до Різдва й чекають своїх власних Санта-Клаусів за традиціями своїх країн. Тож це не лише цікаво, а й пізнавально: діти дізнаються, які різдвяні традиції існують в інших землях, а також які бувають види ведмедів та інших тварин.

Ілюстрація: видавництво “НК-Богдан”

Переходимо до крамаря, що насправді вже століттями розкладає свій товар і століттями зберігає попит на нього. Є таке місце на мапі України, що просто червоне від епіцентру див, містики, відьом із чортами, харизматичних людей та маленьких хатинок. Зветься це місце Диканькою. І власне перед нами безсмертна класика від видавництва «НК-Богдан» – «Вечори на хутрі біля Диканьки». Не варто навіть розповідати про твір, який вже давно вкрав наші серця, як і сам автор. Хочеться лише подякувати Миколі Васильовичу за безсмертний острівець натхнення та зимової атмосфери. Стало вже традицією перечитувати цей твір взимку.

Ілюстрація: видавництво “Фоліо”

Якщо ми вже занурились в українські казки та містику, то що може бути кращим, ніж іще більша порція українських казок та містики. Той, хто триматиме у руках цю збірку, таки знайде свій «цвіт папороті», адже твори, з яких вона складається, справді унікальні та безцінні. А коли ж іще читати містичні розповіді, як не взимку, коли мороз малює на вікнах таємні записки, що не розгадати нікому, коли вітер стукає у твої шибки, ніби хоче щось розповісти, а вогонь у каміні тихо наспівує джаз? Саме тоді історії, ніби оживають, виповзають на стіни і починають свій «театр тіней». У збірнику «Антологія української містичної прози (Шкільна бібліотека)», упорядкування Юрія Винничука, окрім інших є твори Мирослава Капія, письменника родом із Тернопільщини. «Готична, або романтична фантастика в Україні виникла на основі давньої української літератури і народної міфології. Романтики захоплювалися казками й містикою, і згодом міфічні істоти заполонили українську поезію і прозу. Українська народна демонологія набула такої популярності, що захопила не лише українських, але й російських та польських письменників. Але ані в Росії, ані в Польщі не існувало такого багатства міфологічних образів і сюжетів. Класична фантастична проза в кожній європейській літературі виглядає по-різному. Особливістю ж слов’янської літератури є те, що надприродне зображується з великою дозою гумору і тяжіє до фольклорного тлумачення фантастичних подій та образів. У цій книжці українську фантастичну прозу ХІX—ХХ сторічь представляють мало відомі твори», – зазначається в анотації. Запрошую вас на цю виставу.

Ілюстрація: видавництва “Крок”

Давайте додамо трохи поезії нашим зимовим вечорам. Тут ідеально підійде збірка поезій польського поета та есеїста Януша Шубера «Кругле око погоди та інші вірші» у перекладі Наталії Бельченко. Василь Махно написав чудесну рецензію на цю збірку: «У Шубера був унікальний дар візуалізації переживань, оповідей історій, поєднання історичної і родинної пам’яті, алхімічного дошукування поетичної субстанції слів. Його вірші пахли хвоєю навколишніх лісів й одночасно були підсвічені інтелектом, почерпнутими з книжок і власних роздумів, у них уживалися дитяча наївність і філософський підтекст. Його поетична мова увібрала класичну добротність і сучасну марнотравність, різьблену бароковість і глибину вислову, іронію щодо писання та віру в призначення літератури, сумніви і виклики, що супроводжують людське життя. Його вірш не втрачав поліфонійного звучання, навіть тоді, коли це було про дощ, що протікає крізь дірявий дах старого сяноцького будинку, а хтось там, на піддашші, чалапає і підставляє слоїки». Про поезію не можна багато говорити, її треба читати, тому давайте зануримось у ці історії попиваючи, солодке какао.

Мороз все більше підбирається до нас, хапаючи, спочатку, за ноги, потім – за руки. Пора повертатись додому. Ми обійшли далеко не весь крам, проте придбали те, що буде зігрівати нас хуртовинними вечорами.

Папороть