7 липня – дата, яка сповнена легендами, таємницями та містикою. Здавна люди вважали, що у цей день вода є цілющою та очищає від усього поганого.  Але перш за все це – свято усіх, хто названий Іваном та Іванною. Тому ми розповімо Вам, які твори іменинників варто прочитати. Бо, як відомо,  найкращий подарунок для письменників – захоплений читач.

Байдак Іван  – уродженець м. Гримайлів, Гусятинського району. Його твори обов’зяково сподобаються любителям оригінального стилю та складного психологізму. У коротких прозових жанрах автор часто відображає людську підсвідомість та пояснює, чому герої чинять так чи інакше. Книги: «Особисто я, особисто тобі», «Рольові ігри», «Псевдонім», «Тіні наших побачень», «Чоловік з моїм іменем».

Тернопільщина багата поетом Іваном Демчишиним з Гусятинщини. Свого часу він був удостоєний премії братів Лепких.   Доторкнувшись до творчості автора,  читач зможе відчути широкий спектр почуттів і насолодитися красою та майстерністю письма. А ще обов’язково знайти улюблену поезію, адже  доробок колосальний: «Зілля любові» (1997), «Рай-цвіт» (1997), «Треба жити» (1998), «Солодке життя» (1998), «Хто серцем сонце гріє» (1999), «Долина Дайдай» (2000), «Не падай на дощ» (2000, інтимна лірика), «Бронька» (2001, міні-роман), «Канцони і переддень» (2002), «Голос дороги» (2006), «Вертикальне коло» (2010, роздуми).

Патріотичними творами привертає увагу поет, письменник, журналіст, редактор та літературний критик  Іван Горбатий. Прагнення справедливості, цінність свободи та держави –  теми, які завжди непокоїли автора, тому так яскраво висвітлені у творах. Ознайомитися із його творчістю можна у збірках:  «Ніжний кремінь» (1989), «Допоки я живу» (1994), «На вістрі сльози»(1988).

Свого часу за стійку громадянську позицію нелегким виявилося життя і в Івана Гнатюка, лауреата премії ім. Т. Г. Шевченка. Родом він із с. Дзвиняча, що на Кременеччині.  Попри важке дитинство та складні умови життя автор розповідає про вічне та важливе у величезному доробку. Від 1965 року опублікував 16 збірок поезій та 4 — прози, серед них: «Паговіння» (1965), «Калина» (1966), «Повнява» (1968), «Жага» (1970), «Барельєфи пам’яті» (1977), «Турбота» (1983), «Благословенний світ» (1987), «Нове літочислення» (1990), «Хресна дорога» (1992), «Правда-мста» (1994). «Благословляла мати на дорогу» (1994), «Вибрані вірші та поеми» (1995), «Стежки-дороги. Спомини» (1998), «Меч Архистратига» (2000), «Бездоріжжя» (2002), «На тризні літа» (2003), «Свіжими слідами» (2004), «Хресна дорога» (2004), «Сповідь» (2009), «Стежки-дороги» (2009) .

Іван Потій народився 10 серпня 1955 року на Кременеччині. Поет, публіцист, громадський діяч, член НСПУ. Іван Васильович пише на зламі особистого та всеохопного, має здатність у повсякденних проявах буття прозирати “сокровенний замисел Творця”, віднаходить у них те, що спонукає “підняти душу із колін”. Творчий доробок скалається з книг «Манівцями» (1992), «Прикутий» (1998), «Борги» (2001), збірки поезій «Надія» (2003), «Сліди» (2005), поезії «Ловитва вітру» (2007, спільно із І. Дем’яновою), «Ми…: Десять років любові» (2011) та «Засвіт. Поезії».

Блажкевич Іванна багато сил віддала боротьбі з неписьменністю в селах, не мирилася зі знущаннями панів із простого люду й гостро виступала проти неправди. Її вірші, оповідання, публіцистичні статті друкували прогресивні галицькі газети та журнали. Багато писала для дітей: “Св. Миколай в 1920 р.” (1920), “Тарас у дяка” (1923), “Діло в честь Тараса”, “Вертеп” (обидві – 1924), “Мила книжечка” (1928), “Пушистий король” (1929), “В мамин день” (1931), “Івась-характерник” (1936), “Оповідання” (1937). “Подоляночка” (1958), “Прилетів лелека” (1971), “Чи є в світі щось світліше” (1977), “Прилетіла ластівка” (1986), “У дитячому садочку” (1993) та ін.

Поет, філософ, освітянин Іван Лобунь народився 05.04.1962 року на Лановеччині, і є активістом, який виступає за збереження та розвиток культури в провінції. Автор книги «Равликовий вирій», збірок поезій  «Пташина планета людей» (2002), «Глеки дерев» (2006), книг «Рожеві слоники мережі», «Бедрик. Книга для читання у 1-4 кл».

Усі фото – з відкритих джерел.

Ірина Гороховянко