Фото: facebook/Вахтанг Кіпіані

Я думаю, Ви усі пам’ятаєте, як гриміла минулоріч книга «Справа Василя Стуса», написана українським журналістом, публіцистом, істориком грузинського походження Вахтангом Кіпіані. У 2020 році це була найбільш купована книга, з продажами, що перевищили 71 тисячу примірників, а 2021 році цифра накладу сягнула до 105 700. Це захоплює і вражає, це змушує пишатись людьми, що не байдужі до правди, до справедливості та в першу чергу до своєї історії .

Так от, нещодавно Вахтанг Кіпіані випустив ще одну книгу під назвою «Дисиденти». Цю працю можна цілком безкоштовно завантажити на сайті видавництва “Vivat”, та прочитати історії, що викличуть у вас і сльози і усмішку і невимовний жаль.

У одному із інтерв’ю Оксані Расуловій (LB.ua), автор розповідає про роботу над книгою: «У 1990-ті і на початку 2000-х я активно записував інтерв’ю з людьми, що були в русі опору. Тож перші інтерв’ю для цієї книги я записав 25-27 років тому, а останні – 8-10. Я намагався записувати спогади, ми розмовляли і на злобу дня. Іноді мали змогу десятки годин сидіти й розмовляти, спілкуватися про дитинство, батьків, репресії, співпрацю, табори, політичні речі після виходу на свободу.

У цій книжці ― люди, яких я дуже люблю й шаную. Хороші стосунки склалися з Левком Лук’яненком, Михайлом Горинем, Василем Овсієнком, Мустафою Джемілєвим, Миколою Руденком. Не з усіма це спілкування було таким глибоким і дружнім, тож це мої «улюблені» дисиденти. Дехто з них уже пішов, і ця книга ― можливість дізнатися про те, що ці достойні люди були. Серед них є й українці, й ті, що стали українцями за вибором ― наприклад, Мустафа Джемілєв чи Йосиф Зісельс, ― й іноземці (наприклад, Калью Мятік, Баліс Ґаяускас, Олександр Даніель). Їхні голоси треба чути» – говорить автор Вахтанг Кіпіані.

У книжці ми можемо знайти згадки і про Горохівського Левка Федоровича (Леон Теодорович) – дисидент, громадський та політичний діяч, який родом із Тернопільської області. Він був поетом, чиї вірші були визнані КГБ як антирадянські, він допомагав Дзюбі розповсюджувати працю «Інтернаціоналізм чи русифікація» та іншу літературу самвидаву. Левка заарештували 02.02.1969 року, а вже 04.09 його було засуджено Тернопільським обласним судом за ст. 62 ч.1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Звільнений був лише у лютому 1973 року.

Уривок із самої книги говорить про те, що її варто прочитати. Особливо, якщо вона у безкоштовному вільному доступі. «Відтак доля подарувала мені години спілкування з Левком Лук’яненком, Михайлом і Богданом Горинями, Миколою та Раїсою Руденками, Іваном Гелем, Ніною Марченко, Мустайою Джемілєвим, Миколою Горбалем, Анатолієм Лупиносом, Леонідом Плющем, Генріхом Алтуняном, Левком Горохівським, Зоряном Попадюком, Євгеном Сверстюком, Сергієм та Інною Набоками, Іриною та Ігорем Калинцями, Лесем Танюком, Леонідою та Надією Світличними, Євгеном Концевичем, Ларисою Лохвицькою та Леонідом Мілявським, Мирославом Мариновичем, Богданом Климчаком Іваном Кандибою і ще багатьма неймовірними людьми, які стали моїми провідниками у світ політичного, інтелектуального, етичного та культурного опору комуністичному московському режимові» – додає Вахтанг Кіпіані.

Для тих, хто хоче тримати у руках паперовий варіант книги – з січня її можна буде побачити на полицях книгарень.

Папороть