фото: видавництво “Портал”

Сьогодні, перебуваючи на презентації книги Ярослава Грицака  «Подолати минуле: глобальна історія України», я справді зрозуміла наскільки важливою є суть заголовку. 25.11.2021 року Арт-галерея НаПошті зібрала у себе тих, кому справді важливий пошук. Пошук розуміння нашого історичного досвіду, пошук питань, які варто ставити собі, пошук теперішнього через призму минулого. Пошук того, хто ми є насправді.

Ярослав Грицак – історик, публічний інтелектуал. Закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Доктор історичних наук. Професор Українського Католицького Університету, директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка. Викладав у Гарвардському, Колумбійському та у Центрально-Європейському університеті. Автор численних наукових та публіцистичних праць. У рейтингу Goodreads дві його попередні книжки – «Нариси історії України, Формування модерної української нації» (три видання, 1996-2019) та «Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота» (1996) – входять у число 10 найкращих книжок з історії України.

Анотація «Подолати минуле: глобальна історія України» розповідає що поєднання глобального та локального – є нагальною потребою для тих, хто намагається знайти вихід із кризи сучасності. Книжка пропонує саме такий підхід до сучасності України. Автор зазначає, що Україна утворилася внаслідок глобалізації та модернізації, разом із найтемнішими їх сторонами, пов’язаними з масовим насильством. Однак минуле – це не тюрма. Воно завжди залишає місце для вибору. Видання звертається до минулого, аби краще зрозуміти – де зараз є Україна і світ та куди вони могли б рухатися далі? Для чого це видання?

Було справді цікавим і важливим для мене, як для представниці молодого покоління України, послухати роздуми Ярослава Грицака та, в якійсь мірі, усвідомити себе по новому. На презентації, автор поділився своїм баченням певних аспектів української історії, назвав діагнози та рецепти лікування її майбутнього. Власне до діагнозів Ярослав відносить візантійську спадщину, перебування у неправильних імперіях та спадщину комунізму, а важливим рецептом лікування – появу покоління, що немає страху. Ці питання детальніше розкриваються у книзі.

Якщо у своєму творі «Держава» Платон говорив, що створення ідеального суспільства та держави можливе лише тоді, коли правлячою верхівкою у ній будуть філософи, то Ярослав Йосипович зазначив, що одна з проблем сучасного світу у тому, що серед політиків немає істориків, адже навіть глобальне потепління – це історична проблема. І тому впливає на стратегічне мислення та подальші дії, які приводять до певних глобальних наслідків. «Історики мають вилізти із своїх «окопів», вийти на поле та стати стратегами і «солдатами»», – говорив Ярослав.

Питання із залу показали, що для людей справді важливо розібратись у тих аспектах, які їх турбують, і зрозуміти, в чому полягають основні проблеми. Одне з тих, яке мене найбільше зацікавило звучало так: які цінності потрібно закласти в українське суспільство, щоб потім не було запізнілого каяття? І відповідь Ярослава Йосиповича була не менш цікавою. Він пояснив, що Україна народжувалась у насильстві, тому перше, що потрібно зробити – це подолати родові травми насильства та закласти ті цінності, що не матимуть страху.

У процесі презентації Ярослав Грицак порекомендував також ряд літератури, що допомогла б дослідити як історичні так і політичні аспекти творення держав. Одну з цих книг, ми, до речі, рекомендували раніше – у матеріалі «Що читають тернополяни». Це книга Тімоті Снайдера «Перетворення націй: Польща, Україна, Литва, Білорусь. 1569-1999». Також була рекомендована книга Дугласа Норта «Насильство та суспільні порядки. Основні чинники, які вплинули на хід історії» та загалом ряд книг цього автора.

Написання цієї книги для Ярослава Грицака, за його словами, це певна спроба написати історію по іншому. І, на мою думку, йому це як нікому вдається.

Папороть