Фото видавництва ДУХ І ЛІТЕРА

Робочий тиждень підійшов до кінця, а отже тримаємо курс на прийдешні два дні відпочинку. Якими б не були будні, їх завжди виправдають теплі та затишні вихідні. Як ви їх проведете цього разу? Побудете вдома із сім’єю, чи віддасте перевагу чомусь більш активному, чи може це будуть зовсім не вихідні, а продовження робочих днів? Якими б вони не були, варто виділити і час на книги, аби, відірвавшись від реальності, хапатись за нитки сюрреалізму та вихоплювати їх із марев у реальний світ. А потім зшивати із них полотно, і, коли раптом стає «сіро», знову пускатись у безодні історій. Бо нам завжди є що розповісти і порадити, що почитати.

Із свіжих новин: буквально вчора відбулась презентація книги Анастасії Леухіної «Зовсім не страшна книга». Відбулась вона у приміщенні Бібліотеки Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, і, відверто кажучи, зал був заповнений молодими людьми та студентами, адже книга справді особлива. І особлива передусім для медиків, бо вона є певним путівником для тих, хто хоче краще розуміти пацієнта.

Але цікава вона не лише людям конкретного спрямування. Книга в першу чергу – це історія про боротьбу, про бажання жити і вірити у себе. Про те, якими сильними варто нам бути і триматись до останнього, щоб навіть не дозволити собі отруєних думок стосовно найгірших варіантів розвитку подій. Було цікаво послухати історію авторки, а ви зможете її прочитати.

Авторка книги Анастасія Леухіна пережила 4 випадки смерті у своїй сім’ї, її мати останні 15 років потребує паліативної допомоги, вона чула сотні історій і бачила сотні очей, що випромінювали останні вогники надії. І, коли усвідомлюєш, скільки людей стикається із страшними діагнозами в своєму житті, розумієш, наскільки потрібна ця книга. Наскільки важливо знати що робити і як заспокоїти близьких людей, що, моментами, опускають руки.

«А знаєш, чому вона нікому не казала про те, що з нею сталося? Бо людей із таким діагнозом просто списують із рахунків. А це дуже страшно — бути викресленою з життя, поки ти ще жива», — уривок з книги, що залишає достатньо велике поле для роздумів, адже кожен заслуговує проживати життя з усіма його фарбами до останньої посмішки, до останнього погляду та останнього подиху.

На своїй фейсбук сторінці авторка зазначила, що хотіла б покращити якість життя пацієнтів із невиліковними хворобами. Виходом із цього є так звана паліативна допомога.

Термін «паліативний» походить від латинського «pallium», що має значення «плащ». Це й визначає зміст і філософію паліативної допомоги: пом’якшення виявів невиліковної хвороби, «укриття плащем» для захисту тих, хто залишився «в холоді та без захисту». Це полегшення страждань, позбавлення болю та інших симптомів, що заважають дотриманню гідності в житті пацієнта та його родини.

Деталі цих ідей якраз і описані у книзі «Зовсім не страшна книга». Вона про життя, смерть та те, що залишається між ними. Вона про три крапки в кінці кожного речення на полотні існування, вона про те, про що не хочеться говорити, про те, як бути після слів, що важким тягарем падають на тебе. Вона про бажання жити. Про людяність.

Насправді закінчити хочеться словами авторки про саму книгу: «Невиліковний діагноз досі «перекреслює» в пацієнті людину з усіма її потребами і почуттями. «Зовсім не страшна книга про життя, смерть і все, що поміж ними» показує, що може бути інакше. Ця книга — місточок для медиків до почуттів пацієнта. Місточок для суспільства до важкохворих людей. Зрештою, це місточок для пацієнтів до самих себе. Адже кожна людина має право на гідне життя і радість, попри будь-яку хворобу».

Папороть