Фото ПЕН Україна
Цієї осені відомий поет, прозаїк та есеїст Василь Махно представив світу свою нову збірку «Одновітрильний дім». До збірки ввійшла поезія, написана у 2018 та 2020 роках, і її презентація припала на Форум видавців у Львові. Ілюстрацією займалась українсько-вірменська художниця та мисткиня Арміне Божко. За книжку говорить сама лишень її анотація, тому, без зайвих слів, наводимо пряму цитату з неї: «У них — океанічні простори та безмежжя атлантичних узбереж, над якими пролітають кити, серпневі комети й серпокрильці, кукурікають дощі, а Бах, замість музики, займається плеканням бджіл». «Все дивніше та дивніше», як казала Керолівська Аліса. Як вам пропозиція, побути у її ролі ? Якщо ви на сніданок думаєте про 5 неможливих речей, а на обід п’єте чай із Капелюшником, то збірка Василя Махна – це саме те, що вам потрібно.
Слово «Дім». Часом воно звучить як точка на карті, як фінальна крапочка на полотні безкінечного речення. Як незмінна, незалежно від часу і простору, одиниця нашого сприйняття, що в чітких межах дає найбільший комфорт та стабільність. А що, якщо дім – це подорож? В одному зі своїх інтерв’ю Василь Махно пояснив цю метафору так: «Дім — дуже важлива річ, яка заґрунтовує тебе в чомусь. Одновітрильний дім — це домівка поета, те, що він створив і в ньому живе. Це теперішній дім у США, де я живу за десять вулиць від океану, бачу яхти, пірси, кораблі, чайок… Для мене було важливо, щоб цей дім став рухомим і плавучим, метафорою мандрів. Подорож важлива, щоб у найдрібніших деталях побачити і відтворити різноманітний світ, який завжди для мене є інспіруючим».
Проте 23 жовтня захоплення збіркою поширилось і на Філадельфію, де відбулась презентація. Організаторами події стало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка.
Сам автор розповідає про процес написання: «Кожна нова книжка – це упорядкування простору. Кожен новий вірш – це спроба абсолютизувати мову. Одновітрильний дім – це вірш, це метафора поезії. Я так уявив собі, що процес писання – це ніби будівництво дому, а читання вірша – це його плавба. Для того, щоби написати вірш, взагалі що–небудь написати, потрібен час, життєвий досвід, роздуми від побаченого, блискавична уява. Але цього всього замало, якщо ти не вдихнув цілюще повітря мови. Уся штука саме й полягає у тому, що мова прив’язує тебе до усього навколишнього»
Фото Видавництва Старого Лева
Ну що ж, час і нам пірнати у дивовижні світи і осягнути все марево слів та явищ. Я б навіть сказала – у подорож!
Папороть
Залишити коментар