Народився Карл-Еміль 25 жовтня 1848 року в Чорткові в сім’ї лікаря Генріха Францоза. Великий вплив на майбутнього письменника мала няня-українка, що навчила його української мови, прищепила любов до українських казок, пісень. Навчався у школі при монастирі домініканців у Чорткові.

Роман Францоза Ein Kampf um Recht («Боротьба за право», 1882) присвячений важкому життю гуцулів середині 19 століття і боротьбі проти соціальних утисків.

Етнографічні та культурологічніі нариси, які публікувалися в газетах, згодом увійшли до збірки «З напів-Азії» (1876). Ця збірка викликала великий інтерес у читачів і поклала початок популярності Францоза як письменника в країнах Європи, Близького Сходу та Америки. Німецькою мовою збірка перевидавалася декілька разів. 1878 року вийшло її продовження — «Від Дону до Дунаю».

У розвідці «Малороси і їхні співаки» (Die Kleinrussen und ihr Sänger, 1877) та інших, згодом вміщених у книзі Vom Don zur Donau(«Від Дону до Дунаю», 1878), Францоз дав високу оцінку поезії Шевченка. Вперше Францоз звернувся до теми Кобзаря в нарисі «Українці та їхній співець», де висловив думку про універсальність таланту Т. Шевченка: «Поет для всього цивілізованого світу», котрий «і як співець політичних свобод, і як поет кохання, і як епік, і як майстер надзвичайного художнього змалювання соціальних картин завжди залишається на рівні генія». 1889 року знову звертається до творчості Шевченка в літературній публікації «Українські поети».

Дав загальний огляд української літератури Die Literatur der Kleinrussen (друге вид. «Від Дону до Дунаю», 1889) від 11 століття до 1880-х pp.

До найвидатніших творів письменника належать роман «За правду», повість «Німий», оповідання «Повстання у Воловцях», а також романи «Юдіт Трахтенберг», «Блазень» та ін.

           

Помер Карл-Еміль Францоз 26 січня 1904 року, похований у Берліні на цвинтарі Вайсензее.