Мирослав Капій (псевдонім – Юрій Луговий) народився у селі Коцюбинці, Гусятинського району, Тернопільської області. Закінчив Тернопільську гімназію, в 1914 році два відділення Львівського університету — україністики та германістики філософського факультету, навчителями були Кирило Студинський та Олександр Колесса. Викладав іноземні мови в гімназіях Теребовлі — до 1928 року, у 1928-38 — німецьку мову в Лежайську, в торговій школі Ярослава, Відня — до 1944. Під час польсько-українського конфлікту в 1944 році він, дружина (вона була польського походження) та донька ледве врятувалися від знищення — були засуджені на смерть польським підпіллям. Із 1945 року працював викладачем німецької мови в середній школі Косова, де ще перед війною придбав будинок по вулиці Міцкевича, 19.

Він був фантастом. Він досліджував Марс у своїх історіях, розповідав про Космос, говорив про винаходи, близькі до тих, якими ми зараз користуємось, писав про відкриття автомобільних заводів. Він наче Жуль Верн, жив майбутнім та якимось проникливим відчуттям, властивим, мабуть, усім творчим людям, писав про речі, які з’явились у майбутньому, наче він винайшов машину часу і бачив їх наживо.

Мирослав Капій написав важливі твори, здебільшого нариси чи оповідання: «З його думок», «Незабутнім тіням Тарасовим», пригодницько-фантастична повість «В країні блакитних орхідей», «З його думок», збірка науково-фантастичних нарисів «Неймовірні оповідання», повість «Країна блакитних орхідей».

“Країна блакитних орхідей” видавництва ТзОВ “УКРПОЛ”

Захоплює те, як він вмів передбачати майбутнє, адже у творі «В країні блакитних орхідей», він пише про автомобілі, що випускаються в Кременчуці, про телебачення, про Україну як про космічну державу, що співпрацює із США, Німеччиною, Англією, про космічні польоти та подорожі. А проте, завод у Кременчуці справді існував. Тільки з’явився він через 25 років після написання автором цього оповідання. А у «Країні блакитних орхідей» автор розповів свою історію Атлантиди.

Крім цього Мирослав був справжнім поліглотом і знав, на хвилинку, 10 мов. Він був перекладачем з російської, польської, англійської, французької. Тому, якщо вам трапляються букіністичні видання книг А. Купріна «Щастя», В. Дорошенка «Пісенка паяца», М. Лермонтова «Демон», твори Кіплінга, поезії Шиллера, та творі Жуль Верна, то зверніть увагу на перекладача. Можливо, ви тримаєте в руках унікальне видання, до якого долучився наш земляк.

Повість. — Львів, Друкарня НТШ, 1913. — 167 с. Переклав Мирослав Капій.

Сам Мирослав Капій писав «…є щось для людського роду спільного, що огортає всі раси й племена, всі епохи минулі й будучі зв’язує з собою, що віки цілі триває вже й триватиме, поки битимуться людські серця в грудях, – а цим є любов до батьківщини!.. Це та безсмертна іскорка, що її вложив Творець у людську душу… Любов до батьківщини, любов до свого, до рідного…».

Мирослав Капій як ніхто вірив у майбутнє України, у її прогрес, у її розвиток. Любов до своєї Батьківщини стала провідною ідеєю його творчості. Тому в знак пошани та вдячності за це, повинні пам’ятати про автора. Адже феномен Капія в Україні не зміг перевершити ніхто. Він унікальна та неординарна постать – пророк з Тернопільщини.

При підготовці матеріалу використовувались дані з Вікіпедії.

Папороть