Фото Наталії Починок. Газета “Наш день”

Я помітила, що не розповіла вам про презентацію книги, яка відбулась зовсім нещодавно! А оскільки книга варта того, щоб про неї говорили, то я виправлю ситуацію зараз і познайомлю вас із ніжною Зоряною Замковою та її книгою «У лабіринті дотиків».

Творча зустріч відбулась у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці (ТОУНБ).

Як говорить сама письменниця на своїй сторінці у мережі Фейсбук: «Вдячна усім організаторам, особливо Вірі Горошок за такі емоції, адже спілкування письменнику необхідне. З одного боку, дає поштовх до творчості, з іншого – розуміння. Ти маєш бачити ці очі навпроти, очі читача, зворотну реакцію на твої думки, прагнення, світовідчуття, які проростають словом».

Книга складає собою короткі історії людей, що зустрічалися Зоряні. Тепер по-особливому розуміється її назва, адже уособлює в собі, в першу чергу, дотики людей, їх емоцій та почуттів до душі автора. А Зоряна транслює їх через свою книгу у наші серця. Дотики можуть дарувати радість, можуть дарувати біль, можуть залишити по собі тривогу, можуть залишити прохолоду. А проте, цей вічний симбіоз образів та маленьких життів створює всю квінтесенцію нашого буття. Тому ця книга стане всім близькою уже із перших сторінок.

Крім цих чорнильних зустрічей, у книзі можна зустріти й автобіографічні новели. Зокрема «Квіти з фронтових листів» та «Яке щастя буває?» – про бабцю та прабабцю Зоряни Замкової. Проте є і ті, які важким тягарем лягають на плечі читачів та залишають тривожні відчуття. Читати «Профілактику совісті» – це ніби заходити у самотній будинок і розуміти, що зовсім недавно тут буяло життя, це тривожні роздуми та кілька хвилин перерви, аби відійти, це та реальність, яка існує, але ми про неї не замислюємось та не помічаємо. Новела розповідає про життя АТОшника після війни, тільки щасливий кінець – це не те, що його чекає.

Тетяна Дігай у своїй рецензії дуже влучно описала книгу: «Книга Зоряни Замкової варта того, щоби її регулярно перечитувати – наша краянка впевнено позиціонує свій творчий профіль креативної мислительки, яка залишається внутрішньо теплою мисткинею у постійному пошуку досконалості. І в цьому засаднича відмінність її книги від багатьох сучасних прозаїків з їх, м’яко кажучи, скептицизмом, помноженим на розгубленість та розчарованість; на хворобливо-нервову позицію – «Життя – марнота марнот», вона відповідає – а життя-буття прекрасне, воно різне та непросте, а тому глибоке. Саме тому, авторка справжня, бо складна, бо різна, позаяк свідома того, що єдино точні слова та образи ідуть з пера тільки з плином часу; вона захоплює своїм затятим ствердженням, що апріорі життя-буття треба проживати, але не лиш оплакувати…».

А що ж до самої презентації, то вони завжди важливі для автора. Це теж дотик, тільки до багатьох читачів одночасно. Це те, що дає енергію, емоції та натхнення – і все це можна сказати про творчу зустріч у ТОУНБ, на якій кожна із сторін залишила свій слід. Зоряна зробила свій візерунок у серцях читачів, а вони, щиро сподіваюсь, залишили свої малюнки у її.

Дякую автору за книгу, що продукує та транслює любов, що вчить бути гуманним та людяним, що вчить робити добро.

Папороть