Нещодавно відійшов у вічність поет, науковець, лікар, Кандидат медичних наук Богдан Григорович Бугай. З юних років він виділявся активністю і бажанням пізнавати. Богдан Григорович шукав можливість побороти рак легень. А коли наука була безсилою,  народжувались рими.

Життєпис

Богдан Григорович Бугай народився 28 серпня 1947 року в Лузі – мальовничому куточку межиріччя, що в селі Саранчуки Бережанського району Тернопільської області. Незважаючи на важкі повоєнні роки, які не відрізнялися достатком, бажання вчитися палало в його серці.

Після закінчення 8-ми класів школи в рідному селі Богдан Григорович став учнем Бережанського медичного училища, яке з відзнакою закінчив у 1966 році. Впродовж трьох років проходив чинну військову службу як військовий фельдшер, був учасником подій у Чехословаччині 1968 року. Спрага до знань не покидала молодого спеціаліста. 1969 р. вчорашній воїн поповнив лави першокурсників Тернопільського державного медичного інституту, який закінчив з відзнакою 1975 р. Під час навчання у ВНЗ перед молодим студентом широко відчинили двері наукові гуртки, які він відвідував з молодечою завзятістю, завжди цікавився новими науковими напрямками. Після закінчення інституту продовжив навчання у клінічній ординатурі на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб, де з 1977 року працював асистентом, а з 1993 р. і дотепер – доцент цієї кафедри. У вересні 1986 р. успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену проблемам пульмонології. Помер 6 липня 2021 у місті Тернопіль.

Науковий внесок

Протягом 40 років брав участь у виконанні дисертаційних наукових досліджень, а також планових і госпдоговірних тем.

У 1986 році захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата медичних наук на тему: «Антипротеолітична активність сироватки крові і взаємозв’язок з білковим спектром, гемокоагуляцією і генеалогічним статусом у

Завжди ретельний у роботі, виважений та делікатний у стосунках з колегами, чуйний та доброзичливий з хворими, Богдан Григорович щедро ділиться своїми знаннями, вміє дати мудру пораду, завжди відкритий до людей. Багаторічні наукові здобутки узагальнені у 150 наукових і методичних публікаціях, серед них – підручник «Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими», 4 навчальні посібники, 2 авторські свідоцтва на винаходи, 2 інформаційні листи, 2 методичні рекомендації, успішно впроваджені в практику.

Збірки поезій

  • «Два крила» (2005, Тернопіль),
  • «На клумбах душ» (2008, Тернопіль).
  • Вірші опубліковані в місцевих ЗМІ.

 Поезії

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

 «Все безкінечне кінець свій знаходить».

Рабиндранат Тагор

Життя людини – тільки мить

Над безкінечністю безодні –

Най ясним полум’ям горить,

Але не відблиском холодним.

Щоби, покинувши цей світ,

Ми не лишилися з боргами

І розтопили смутку лід

В серцях людей, що були з нами.

Аби між горами добра

Не загубили свої душі,

То ж пам’ятаймо: йде пора

(Її закони непорушні),

Коли непрощені гріхи

Заступлять сонце нам на Небі,

А наші душі, як зірки,

Згорять безслідно й безпотребно.

Й тіла зітліють у землі

І стануть добривом для флори.

Ніхто ще й разу не зумів

Забрати в засвіти комори

З добром, нажитим за життя,

І з надміром грошей нечесних.

І не поможе каяття

З лавиною словес облесних.

Бо завжди треба в світі цім

Закони Божі пам’ятати

І чітко знати: там наш дім,

Сюди ж прийшли погостювати.

І поважаючи людей,

Жити в гармонії з собою,

Й повчати так своїх дітей,

Батькам не спричиняти болю.

І не тримати в серці зла

На тих, хто поруч і далеко.

Там починається імла,

Де ми втрачаєм душ безпеку.

 

РАЙ І ПЕКЛО

«Ми володіємо тільки тим щастям,

яке здатні зрозуміти»

Моріс Метерлінк

 Можливо, все привиділось мені:

Не було ще в житті такої миті,

Щоб справдилося те, що було в сні,

Коли думки, як діти оповиті.

І сплять вони під шелести дощів

Весняних тих, що сяють веселково,

А тихий вечір в музиці хрущів

Запропонує ночі чарів соло.

 І білий місяць вийде, як пастух,

І вижене з кошари неба зорі

На таємничий темносиній луг,

Якого межі зовсім неозорі.

Давно я вже шукаю край землі

На тій межі при синім небокраю,

Де зорі ще купається в імлі.

Від них дорога стелиться до раю.

Але ніхто не каже, де він є

І як таку здобути забаганку.

Скажіть мені: зозуля там кує,

Щебечуть солов’ї ще від світанку?

Чи жайворонки в синіх небесах

Над жовтим морем стиглої пшениці

Чарівним співом кличуть на посаг

Дві вранішні закохані зірниці?

Що сяють, як троянди золоті,

Й цвітуть безпечно в кожну пору року.

І помисли сповідують святі

Від першого – аж до падіння кроку?

Як перші невідмолені гріхи

Додолу тіло й душу гнуть запекло,

На небі гаснуть золоті зірки

І на землі життя стає як пекло.

 Вони тут поруч: пекло і едем

Вживаються завжди в людській подобі.

З землі ми вийшли – в землю і підем.

Тут рай і пекло – хто на що заробить.

 

Джерела

  • Бугай Богдан Григорович // Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини та фтизіатрії ТДМУ.
  • Газета “Медична академія”//https://medychna-akademia.tdmu.edu.ua/

 

Матеріал підготувала Гороховянко Ірина