Отож поки сніг ще лежав на теренах наших вулиць, а вітри вселяли надію на сніжні зими, у Арт галереї НаПошті знову відбувалась якась магія. Цього разу вона була пов’язана із пензлями, фарбами, полотнами, експресією та імпресією і духом мистецтва, що застиг у повітрі.

09 грудня відбулося відкриття виставки сучасного мистецтва. Звісно, що я не могла пройти осторонь цієї події, тому теж була там, наповнюючись візуальним мистецтвом. Проте, завжди було цікаво, які книги люблять читати художники? Чи це щось пов’язане із живописом, чи щось фантастичне, чи містичне, чи може взагалі нічого…

Мені вдалось поспілкуватись із однією художницею і розпитати в неї про все. Нагода поговорити випала із тернополянкою Оксаною Гриненко. На виставці були представлені її роботи студентського періоду, коли вона навчалась у Київській академії мистецтв. На картинах Оксани зображена архітектура, янголи, і, якщо чесно, коли дивишся на них, то відчуваєш певний спокій та якусь цілковиту наповненість.

Оксана розповіла, що після закінчення університету вона майже 10 років провела без малювання, намагаючись відкрити для себе інші сфери. Після вузу, вона відчула певне перегорання до малювання, проте незважаючи на тривалу паузу, повернулась до улюбленої справи, проте цього разу – із кольорами. За словами Оксани «повертатись було лячно, невпевнено». Художниця поділилась, що раніше їй було важко попрощатись з цими роботами, бо і техніка складна, і не малювала вона тоді тривалий час, а зараз вони на продажі, і Оксана готова відпустити їх.

Ми повільно підходимо до теми улюблених книг, зосередимось на трійці. Отож першою, яка спала на думку мисткині, була книга Габрієля Гарсія Маркеса «Сто років самотності». Художниця розповідає, що прочитала роман одним ковтком і він посів досить вагоме місце у її серці, проте зараз вона має бажання знову його перечитати. Насправді, важко коротко розповісти про цю книгу, занадто багато вона в собі вміщує. Занадто наповнена сенсами, роздумами, буттям, міфологією. Єдине, що я можу порадити, якщо ви ще не читали роман, знайти в ньому свою «самотність».

Ілюстрація видавництва Фоліо

Наступною книгою Оксана назвала книгу Айн Ренд «Атлант розправив плечі». Роман, що вважається magnum opus в літературній спадщині письменниці. Роман, в якому на дуель виходять «суспільне благо» та «холоднокровний капіталізм». Книги складають собою трилогію, та розповідають про сучасних атлантів, як пише у анотації: «Вони — сучасні атланти. Їхня релігія — економіка, їхня відповідальність — тягар усього світу».

Ілюстрація видавництва “Наш Формат”

І закривав підбірку від художниці роман Льва Толстого «Війна і мир». Оксана розповіла, що її захоплювали воєнні сюжети твору, та баталії, які автор роману так художньо та талановито описував. Як на мене, роман «Війна і Мир» такий же складний як і попередні твори, які назвала мисткиня. Він складає полігамне полотно із людей, сюжетних ліній, історичних подій… Дуже тонко прослідковується гармонія, до якої кожен має прагнути, залишивши позаду амбіції, війни та наживу. І, на мою думку, якщо ви прочитали роман в 11 класі і склали про нього неоднозначне враження, оскільки на уроках вчили на пам’ять уривок про опис дуба, то щиро раджу вам перечитати його ще раз, і винести з нього те, що справді хотів донести автор.

Художниця Оксана Гриненко

Такою була добірка книг від тернопільської художниці Оксани Гриненко. Можливо, в дечому вони стали ковтком ледь помітного натхнення до сюжетів чи тем її картин. Дякую Оксані за це інтерв’ю, а всім читачам раджу відвідати виставку та насолодитись її творами.

Папороть